Перевага, яка не втілилася у результат

Деяким розчаруванням для нас був позначений черговий виїзний матч чемпіонату України серед клубів другої ліги, в якому наш «Інгулець» зустрічався у Нікопольському районі сусідньої Дніпропетровщини  з аутсайдерами першості – командою «Нікополь-НПГУ». Слід зазначити, що до цього сімнадцятого туру нікопольчани здобули всього 5 очок, не програвши з 16-ти ігор лише 3 поєдинки, та здобувши лише одну перемогу і дві нічиї. Тож, здавалося, що й «Інгулець» на Нікопольщині особливих проблем не матиме. Та не так сталося, як гадалося. Принагідно, пригадалися слова президента «Інгульця» Олександра Поворознюка, виголошені ним ще на початку чемпіонату, коли наша команда лише тільки розпочинала свої виступи на професійному рівні: «Професійний футбол докорінно різниться від аматорського хоча б тим, що тут відверто слабких команд немає і не може бути. Всі футболісти розуміють, що спорт – це їх професія, яку вони обрали свідомо, тож від професіоналізму на полі залежить і успішність ігрової кар’єри кожного з них. А відтак від кожної з команд – чи то лідер першості, чи то аутсайдер – можна чекати усіляких сюрпризів, адже аутсайдер несподівано може  «вистрілити», продемонструвавши в окремих матчах якість гри, якою не поступатиметься лідерові».

Що ж, звітний тур двічі довів справедливість такої оцінки. Досить несподівано один з аутсайдерів першості – команда «Арсенал-Київщина» з Білої Церкви переграла на полі господарів у Стрию одного з лідерів – місцеву «Скалу» з рахунком 2:3. Інший же матч, де також знайшла підтвердження висловлена теза, якраз і був зіграний за участі нашої команди. На щастя, щоправда, пропустивши першими гол від нікопольчан, наша команда таки змогла зрівняти рахунок, але більшого зробити, на жаль, не вдалося, тож втрата таких важливих двох очок знову посунула нас на п’яте місце, значно ускладнивши поставлене завдання – вихід до першої ліги.

Аналізуючи ж перебіг гри, що проходила на штучному газоні колись грізного нікопольського «Колоса», що в с. Чкаловому, маємо зазначити, що перевага наших футболістів була повною і подавляючою – практично на кожному клаптику футбольного газону наші хлопці перегравали своїх опонентів. Перегравали в плані відсотка володіння м’ячем, в плані побудови гострих атакувальних дій, не кажучи вже про індивідуальну майстерність футболістів та їх комбінаційні дії. Однак, схоже, поступилися лише в одному компоненті, який зрештою, і став вирішальним - виборі тактики на гру. Молодий тренер нікопольчан, але донедавна дуже досвідчений гравець Української Прем’єр-ліги Сергій Валяєв, розуміючи, що його підопічні за більшістю компонентів футбольної майстерності поступаються петрівчанам, очевидно, налаштував їх зіграти від оборони, дисципліновано захищаючись, і при цьому спробувати використати свій шанс на контратаках. І ця тактика дозволила господарям вийти вперед наприкінці першого тайму, забивши гол, здається, чи не в єдиній своїй атаці за всю першу половину. Після подачі кутового удару позиційних помилок припустилися захисники «Інгульця», тож нікопольчани, практично, впритул «розстріляли» беззахисного Боброва. Перший удар по воротах наш капітан відбив, але на добиванні знову спритнішими виявилися господарі і забивали м’яч в сітку вже, практично, порожніх воріт.

У другому таймі постійний тиск на ворота господарів таки дозволив нашим гравцям зрівняти рахунок. При цьому, щоправда, деякий подив викликали дії арбітра Віталія Кислюка. Він призначив пенальті у ворота «Нікополя» за порушення правил проти нашого нападника вже після того, як м’яч побував у воротах. Таким чином «покарання» виявилося на користь господарів, адже залишало їм усе ж шанс зберегти свої ворота в недоторканності. Втім, дякувати Богу і виконавській майстерності Артема Прошенка – рахунок таки зрівнявся. І все ж більшого наші футболісти досягти не зуміли, хоча до кінця гри залишалося ще більше як півгодини. Знову атаки «Інгульця» потужними, але дещо одноманітними хвилями накочувалися на ворота «Нікополя», а господарі досить вправно їх зупиняли. Під кінець же гри наші хлопці виглядали навіть більш втомленими, ніж господарі, тож ледве не пропустили ще один м’яч: порятував «Інгулець» від поразки капітан команди Денис Бобров, вигравши дуель у нападника господарів Андрія Кузьміна.

Втім трагедію з цієї невдачі робити не варто: окрім згаданого вище програшу «Скали» зазнав поразки на своєму полі ще один з фаворитів першості – рівненський «Верес», поступившись чернівецькій «Буковині» з рахунком о:1. Тож хоч ми й відкотилися знову на п’яте місце, але шанси боротися за підвищення в класі ще не втратили. Більше того – з огляду на незначну різницю в набраних очках, тепер цілком реальні шанси поборотися за путівки до першої ліги мають одразу 8 команд, адже друге місце, яке сьогодні посідає «Верес» з 33 очками і 8 місце, на якому перебуває «Арсенал-Київ» (26 очок) розділяють всього 7 очок, тобто дві поспіль перемоги можуть докорінно змінити порядок розташування в турнірній таблиці. Водночас, аби менше залежати від показників інших команд, в 9-ти іграх, що залишилися до кінця першості, для нас гарантованим пропуском до першої ліги стало б 21-е набране очко. Тобто потрібно вигравати ще 7 поєдинків. Або здобувати 6 перемог, але тоді жодної поразки (при трьох нічиїх).

Якщо ж наберемо менше, то й тоді деякі шанси ще залишаться, але тоді вже все залежатиме не тільки від нас самих (чого б дуже не хотілося). Зможе наша команда вирішити це завдання – побачимо. В будь-якому разі ми вдячні нашим футболістам, а передусім – президенту клубу за подароване видовище, за ті емоції радості й розчарування, які багатьом з нас хоч трохи допомагають відволіктися від сьогоднішньої, такої невеселої дійсності.

Наступний матч для нас також очікується досить принциповим: в гості на Петрівщину завітає кременчуцький «Кремінь», який розмістився нижче за нас на одну сходинку в турнірній таблиці, набравши на одне очко менше. Уже це дає зрозуміти, що на нас чекає не просто матч – це буде справжня битва, переможець якої з оптимізмом чекатиме наступних поєдинків, ну а невдасі доведеться  робити висновки з власних помилок.

Володимир Кіфенко.