Цими днями в Центрально-Українському видавництві (м. Кіровоград) вийшла з друку нова збірочка творів нашого земляка Григорія Ліщенюка «Рік місячного метелика». Написана вона у стилі не зовсім звичному нашим читачам, крім тих, можливо, хто захоплюється чи бодай має загальне уявлення про такий жанр східної поезії, як японські хоку (хайку). Власне, й підзаголовок видання – «Некласичні хоку» - говорить сам за себе. Складається збірочка з трьохсот тридцяти трьох філософських мініатюр, увесь зміст яких, напевне, не кожен з нас зможе осягнути повною мірою, адже в них закладена глибока думка, надзвичайно влучна і часом несподівана поетична образність, але при цьому відсутні звичні нам традиційні канони віршування, передусім, такі, як розмір, ритм, римованість. Як вважають самі японці, - хоку – це всього лиш відбиток певної миттєвості життя, увічнений у слові. І якщо людина ніколи не замислювалася чи не звертала уваги на такі буденні і, водночас, такі незвичайні речі, як схід сонця, плюскіт морської хвилі чи нічна пісня цвіркуна, то проникнутися красою і лаконічністю хоку їй буде доволі складно.
І все ж ці твори, без сумніву, варті, щоб ми з ними ознайомилися. Переконайтеся в цьому самі: уже одразу кілька прочитаних мініатюр, неодмінно, в кожному з нас пробудять низку спогадів, розширять обриси уяви, змусять вкотре замислитися над глибинними і, здавалося б, на перший погляд, нічим не примітними аспектами життя. Словом, сподіваємося, що цей жанр і серед читачів районки знайде своїх щирих і відданих прихильників.
Григорій Ліщенюк
Рік місячного метелика
(некласичні хоку)
* * *
В руці тримаю нитку Аріадни.
Хода моя невпевнена і важка.
Вічність відраховує кроки.
* * *
На березі мовчки вітрильник старий
помирає.
Вогні маяків тільки сняться ночами.
Солоні припливи цілують борти
почорнілі.
* * *
Павук і комаха.
Мисливець і жертва.
Вічна проза буття.
* * *
Повіяв північний вітер.
Хмари тінь упала на руку.
Метелик шукає тепла.
* * *
Десь далеко вдарив грім.
Марно шукати прихистку
Подорожньому серед степу.
* * *
На блакитній скатертині неба
Жовтий лимон сонця.
Скоро полудень.
* * *
День догоряє.
Вітрильник чекає припливу.
Повний місяць вселяє надію.
* * *
Вітер чи птах запізнілий
Б’ється у вікна.
Завтра останній день осені.
* * *
Шматок чорного хліба
На кружці молока -
Смачний натюрморт дитинства.
* * *
Крила метелик обпік
Об жовте листя клена.
Скоро дощі принесуть вологу.
* * *
Золотава імла.
Перепілка боса біжить стернею.
Пора жнив.
* * *
Листок вербовий упав на воду.
Вітер втих.
Час повного місяця.
* * *
Над зораним полем
У сірім небі птах.
Пізня пора прощань.
* * *
Вітрило випране дощами.
Дме південний бриз.
Дорога обіцяє пригоди.
* * *
Тінь у вікні промайнула безшумно.
Нічний хижак жертву пантрує.
Кажан чи сова, може?
* * *
Журавлині ключі
Відлітають на південь.
Сумні спогади будять їхні крики.
* * *
Оси кружляють над плодом достиглим.
Літо згоріло.
Вітер фарбує листя.
* * *
Місячна доріжка біжить через плесо озера.
Хтось чекає мене на тому березі.
Але - хто?
* * *
Хмари тінь
Упала на воду.
Білі гребені хвиль ковтає пісок.
* * *
Вільха старезна,
Мов птаха зелена стоїть край обриву.
Безсила, злетіти не може.
* * *
Метелик жовтий
Сів на квітку зів’ялу.
Чи, може, прихистку шукає листок опалий?
* * *
Хода моя неквапна.
Гарячий пісок обпікає стопи.
До горизонту подати рукою.
* * *
Вдивляюся в холодне скло дзеркала.
Тіні минулого
Живуть у ньому.
* * *
Зірка впала у воду.
Подих вітру чи зітхання ангела.
Що це?
* * *
Ліс рясно скидає листя.
Але стежок під ним уже не знайти.
Самотність поселилась довкола.
* * *
За горизонтом губиться дорога.
Сонце в зеніті.
Скоро зустрінемось, друже.
* * *
Самотній рибалка.
Вдалині вітрильник.
Альбатрос доганяє хвилю.
* * *
Зламана гілка верби звисає безсило.
Дикі гуси кричать у небі.
Далеч марить снігами.
* * *
Троянди зів’яли.
Суховії спікають обличчя.
Шлях додому важкий і тернистий.
* * *
Дикий крижень розбудив сонну воду.
Вітер притих в очереті.
На сході рожевіє небо.
* * *
Морок ночі густий.
День у сутінках сірих.
Час зимового сонцестояння.
* * *
Над безоднею ранку соняшник сонця розцвів.
Котик вербовий на гілці дрімає.
Щойно проліском бавився вітер.
* * *
Блискавка розрізала хмару.
Грім закотився за обрій.
Слухаю пісню дощу.
* * *
Асфальт розпашілий під шинами.
Що там за поворотом?
На милі перемножений час.
* * *
Мертвого краба розкльовує чайка.
Життя і смерть поруч.
Невід’ємна мить вічності.
* * *
Кришталеві бурульки на сонці.
Сім барв веселки -
Зими заримована проза.
* * *
Сліди на піщаному березі.
Людини чи звіра?
Вода не зоставить нічого.
* * *
Суху бадилину
Ранок росою прикрасив.
Шкода, як промені сонця хмара
собою закриє.
* * *
На ліхтаря білу кульбабу
Ніч накинула сітку дощу.
Тіні змивають потічки.
* * *
Риба скинулась раптом.
Кола пішли по воді.
Місяця мідну монету у себе вписали.
