Здається, таких бентежних і, разом з тим, таких героїчних років, як кілька останніх, історія нашої незалежності ще не знала. Саме в цей період революційного та воєнного лихоліття кожен громадянин відчув ціну власної самостійності, миру, спокою. Війна – це жах… Війна – це руйнація… Офіційно її начебто немає, та вона поруч щодня. Але є ті, для кого поняття Батьківщина значиміше за життя – герої, які не вмирають.
Вже занадто багато ми чуємо кожен день про кроки війни.
І навряд чи ми спокій відчуємо, поки гинуть Вкраїни сини.
Прокидається кожна людина лише з думкою кожного дня:
Стала б мирною моя Україна… - хай скінчиться війна…
Наші хлопці - титану міцніші!
Не беруть їх хай кулі та міни!
Хай Господь захищає сильніше!
Своїх героїв – синів України!
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі, і діти. Минулого тижня в районному Будинку культури відбулася зустріч з нашими героями - земляками, воїнами АТО. Захід проходив в рамках проекту з відзначення гідних особистостей, що своїм прикладом можуть спонукати інших громадян України на героїзм, видатні досягнення, сумлінну працю. Нехай Україна знає своїх героїв. Кожен подвиг повинен бути відзначений!
У заході взяли участь голова районної державної адміністрації Сергій Завалій, голова районної ради Тамара Сакара, військовий комісар Петрівського районного військового комісаріату Олександр Братченко, учасники АТО, волонтери, представники громадських організацій та установ, учнівська молодь. Вони всі зібралися тут для того, щоб відзначити мужніх, відважних чоловіків, воїнів, героїв, які захищають кордони і суверенітет держави, наш спокій, наш мир. Першим привітав воїнів голова райдержадміністрації Сергій Завалій: «Хочу звернутися до захисників Петрівщини, захисників усієї нашої держави, які, не жалкуючи свого здоров’я, і, на жаль, життя, захищають наш добробут, щоб панував мир і спокій. Звертаюсь до вас із словами подяки, що саме ви стали на захист країни. Дякую вашим сім’ям, родинам за підтримку, яку вони вам надають, за витримку, яку вони мають. Бажаю усім вам і нам мирного неба над головою. Ми хочемо жити і працювати в мирній країні, вирощувати хліб, виховувати дітей, розвивати район і розвивати нашу країну. Хлопцям - велика вдячність!».
Продовжила вітальну промову голова районної ради Тамара Сакара: «Те, що ви сьогодні робите, це неоціненний вклад в розвиток нашої держави, становлення її незалежності. Нам, присутнім тут, зокрема молоді, важко зрозуміти, як можна покинути мирну оселю і піти захищати державу із зброєю в руках, не знаючи, що там інколи відбувається. Хочеться вірити, що поруч з нагородами держава виконає свої обіцянки і зобов’язання, які на себе бере. На рівні району ми будемо щоденно робити все, від нас залежне, для вас, для ваших родин, як би це складно не було. Хочеться, в першу чергу, побажати вам здоров’я, успіхів у всіх ваших починаннях. Хай Господь Бог береже вас на всіх ваших шляхах і захищає вас, як ви захищаєте нашу державу. Всім нам мирного неба, добра, злагоди в вашим сім’ях. Усього найкращого!»
А далі Сергій Завалій, Тамара Сакара та комісар Петрівського районного військового комісаріату Олександр Братченко вручили нагороди присутнім захисникам України, після чого військовий комісар подякував військовим за мужність, високий професіоналізм та патріотизм, виявлені в зоні АТО. Усі учасники урочистостей вітали солдатів щирими оплесками. Отже цього дня нагрудний знак «Учасник АТО» отримали: рядовий Петро Білець, старший солдат Максим Білий, рядовий Олександр Бохер, старший солдат Олександр Воробей, старший сержант Сергій Дорошенко, молодший сержант Володимир Зубко, старший солдат Максим Кельбус, молодший сержант Олександр Коваль, рядовий Микола Конахін, старший солдат Едуард Куляс, старший солдат Віктор Куницький, старший солдат Сергій Куришко, старший солдат Максим Мансуров, старший солдат Андрій Михальчук, старший солдат Дмитро Міщенко, сержант Сергій Міщук, старший сержант Владислав Панчак, рядовий Сергій Плахотний, старший солдат Іван Поліщук, молодший сержант Віктор Потребенко, солдат Леонід Руденко, старший солдат Олександр Тульчевський, сержант Володимир Шаповал, старший солдат Андрій Панасюк, сержант Роман Скирпан, старший солдат Андрій Павлючук, солдат Сергій Котов, рядовий Сергій Храмко, старший сержант Микола Горяний, старший сержант Анатолій Стрілець, рядовий Олександр Максимчук, старший солдат Олег Холод, солдат Сергій Скрипник, молодший сержант Олег Лазоренко, рядовий Сергій Деркач, сержант Ярослав Іванішин, солдат Віталій Ткаченко, старший солдат Віталій Філенко, солдат Ігор Позивай, старший солдат Володимир Хитрук, солдат Андрій Андрющенко, рядовий Сергій Шаповал, молодший сержант Володимир Виродов, старший солдат Віталій Пермінов, старший сержант Олег Гречин, старший солдат Дмитро Анісімов, старшина Ігор Бринчук, сержант Олег Бабенко, старший солдат Володимир Єщенко, сержант Василь Бойко та молодший сержант Дмитро Драченко.
Нашим героям біля сцени допомагала їх вірний «янгол-охоронець» - волонтер Алла Горністова. У ці тяжкі часи волонтери і є тим кістяком, що тримає надію, що не дає упасти духом та надихає віру в перемогу, адже їх гарячі серця розтоплюють кригу людської байдужості. Волонтери ніколи не чекають ні визнання, ні нагород – вони просто жертовно роблять свою справу. Водночас, самотужки - без підтримки українців, вони б не впоралися, тож у своїй діяльності стали проміжною ланкою між щедрим тилом і нужденним фронтом.
Після урочистої церемонії нагородження Тетяна Ігнатьєва привітала її учасників піснею «Мальви».
Роки… Скільки б їх не минуло, але ніколи не зітруться з пам’яті імена тих, хто не повернувся з АТО. Найбільшою нагородою тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам’ять. Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Під звуки хронометра присутні в залі хвилиною мовчання вшанували пам’ять захисників Вітчизни. Ми пам’ятаємо всіх героїв, що поклали своє життя на вівтар незалежності України, за всю історію нашої землі. Та особливо пекучий біль, незагоєна рана – це загибель в наше, здавалося б, прогресивне двадцять перше століття молодих земляків, які стали безсмертними бійцями, пішли у вічність історії нашої Батьківщини. На екрані демонструвалися слайди з фотознімками загиблих з нашого району. Пам’ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Тож хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями. І ось у залі приглушили світло, і діти виконали хореографічну композицію із лампадками. Українська земля… Земля, щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки – України. Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, але вміло захищалися від ворога. В залі прозвучала пісня «Не твоя війна» у виконанні А.Антипенко. Завершила зустріч Юлія Біла, виконавши пісню «Дети всей земли». Із залу виходили під скандування юнаків – воїнів: «Слава Україні!» та з відповіддю громади: «Героям Слава!».
Тримайтесь братики! Ми з вами у цей час страшний, болючий час. Ви стали нам захисниками, ми ж щиро молимось за вас. Вертайтесь, рідні, живими! Хай янголи вас захищають, своїми крилами святими від куль ворожих закривають. Молитва Матері – Вкраїни стане всім ворогам стіною… Вертайтесь, рідні, до родини, вертайтесь мирною порою. Нехай не міліє джерело нашої віри, надії і любові до рідної землі. Хай додається енергії, наснаги і впевненості у власних силах і переконаннях. З нами Бог і Україна!
Олена Приходкова
На знімку: спільне фото на згадку.
