Критика мала б бути об’єктивнішою
Практично відразу після того, як в № 19 «Трудової слави» за 12 березня з’явилася публікація з критичною оцінкою оздоблювальних робіт по впорядкуванню підпорної стінки нещодавно відкритого Скверу ветеранів (матеріал «Оце так якість!»), ми отримали відгук на неї. З редакцією телефоном зв’язалася Петрівський селищний голова Світлана Тилик. Отже їй слово:
- Мушу відреагувати на висловлену критику, адже сприймаю її як докір собі особисто, оскільки це ж я була одним з головних ініціаторів спорудження даного об’єкта, а значить і відповідальність за нього лягає на мене. Що ж, дякую журналістам районки за спостережливість та прискіпливість, хоча ми й самі вже давно помітили, що зовнішнє покриття стінки доведеться переробляти. Про це, до речі, знають і безпосередні виконавці робіт, з якими у нас існує домовленість, що вони самі усунуть всі недоліки невдовзі після того, як встановиться більш-менш тепла погода, аби різниця температур знову не піднесла нам неприємних сюрпризів. Водночас, аби журналісти районки були ще більш уважними та спостережливими, то вони б помітили, що штукатурка на стінці не сиплеться сама по собі: їй активно «допомагають» сипатися поки що невстановлені мешканці нашої територіальної громади, відбитки від взуття яких чітко проглядаються на місцях осипання. Причому, судячи з розміру відбитків, - це не дитячі пустощі, а відверто хуліганські дії якихось уже цілком статевозрілих осіб. То чи це є проблемою, яку журналісти також мали б помічати і якось реагувати на неї, чи ні? Ось днями затримали в парку жіночку, начебто й поважного вже віку, тож якось і не зовсім зручно було вести з нею «виховну роботу». Однак вона прийшла «відпочивати» в парк відпочинку з лопатою і на момент затримання вже викопала близько десятка декоративних рослин. А ще кількома днями раніше так само хтось викопав тут же, в парку, і на набережній більше десятка троянд. То це проблема чи ні? Про неї журналісти районки написати не хочуть?
Повертаючись знову до згаданої стінки, хочу запевнити, що контролювали і якість робіт, і витрачання будівельних матеріалів, і взагалі – увесь технологічний процес. Але хіба хтось міг передбачити, що цемент, який використовували для оздоблення, виявиться неякісним, як це, на жаль, часом трапляється у наші дні з багатьма видами промислової продукції? Звісно, якщо нічого не робити, то й помилок не буде, адже відома сентенція говорить про те, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. То що ж, мені також сісти, склавши руки? Здається, в не такій уже й далекій історії нашого селища траплялися керівники, яким подібних докорів закинути було неможливо, адже коли починаєш аналізувати, що ж вони залишили по собі, то пам’ять, практично, не дає за щось зачепитися. Але хіба для цього петрівчани висловили нам свою довіру?
Тож працювали і будемо працювати й надалі у міру своїх знань, умінь та можливостей. Мабуть, і надалі у нас десь траплятимуться помилки, прорахунки і недоречності, які самі ж намагатимемося і виправляти. Але було б дуже добре, аби ми усі щиро прагнули змінити наше селище, наше довкілля на краще, підставляючи, в разі потреби, плече один одному, а не лише вишукуючи огріхи та намагаючись «забивати шпильки», виявивши якісь недоліки. Дуже згодна з тезою, висловленою головою райдержадміністрації Сергієм Завалієм в інтерв’ю, що вміщене в тому ж номері районки: «Лише спільними зусиллями ми здолаємо всі труднощі та розв’яжемо всі проблемні питання». Особисто я до такої співпраці готова, тож запрошую до неї усіх, зокрема й тих, хто нас критикує, адже вони, очевидно, знають, як потрібно робити, і, мабуть, готові нам допомогти своїми конструктивними порадами, якими ми обов’язково скористаємося.
Світлана Тилик, Петрівський селищний голова.
