Український Прометей

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті  просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

На оновленій нашій вільній українській землі живе і вічно житиме в народі пам’ять про великого Кобзаря, геніального поета України, шукача справедливості.

Тарас Шевченко був провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, першим, хто закликав народ:

…Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Великий Кобзар займає виняткове місце в душі кожного українця. «Подібно до Ісуса Христа він виявився  єдиним, хто свого часу зійшов на українську Голгофу, щоб там бути розп’ятим за любов до Бога і народу».

Тарас Шевченко – істинний захисник прав українського народу, його держави, нації, справжній поет – патріот. Він вболівав за долю України, відчував велику ненависть до злочинів, заподіяних зрадниками і братами-загарбниками.

Образ німої,сплюндрованої, закутої в кайдани України, постійно тривожив душу поета-патріота і ставив перед ним болючі питання: як сталося, що його народ живе без держави? Які причини привели до втрати національного обличчя? Чому:

…Заснула Вкраїна,

Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті серце прогноїла

І в дупло холодне гадюк напустила?..

Схаменіться! Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець збуджуватимуть його твори».

Душа Шевченка – то душа всього українського народу –чеснотна, велика, чиста. На цій душі – на її переконаннях, мріях і стражданнях кожний з нас повинен випробувати і себе самого, наскільки він дійсний, свідомий українець, наскільки він гідний вважати себе справжнім сином України. Його ідеологію Україна сприйняла всією душею. У цьому сила Шевченка як українського поета – він став правдивим Пророком України.

Шевченко віщував відбудування – після грізного суду над неправдами, в час миру і злагоди відновиться богоданий стрій: в кожній хаті, в кожному народі і в цілому людстві.

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний,

невечерній

Тихо засіяє…

Обніміться ж,

брати мої,

Молю вас, благаю!

Тарас Григорович Шевченко все своє життя свідомо ніс на собі хрест , про який Христос казав: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде».

Цей заповіт буквально виконав Тарас Шевченко: він, дійсно, відрікся від себе, від своєї волі, від спокою, від щастя і за Христову правду ніс хрест страждань, заслання і неволі.З тим хрестом перейшов Тарас на небо до Христа Спасителя, з яким живе і завжди буде жити в душі нашого побожного народу.

Ніхто так тяжко не страждав протягом свого життя, як страждав Тарас Шевченко, але тяжкі оті муки ніколи не вбивали його високого духу, і він ніколи не спинявся в своїй праці для Господа і українського народу.

Час не владний над поезією Великого Кобзаря. Вона ніколи не старіє: людський розум завжди знаходитиме у ній те, що є сучасним, адже адресована вона «і мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні живущим».

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Шевченкове слово відтворює історичні події, які й до сьогодні залишаються глибокою раною в душі та свідомості українців. Роз’єднаність народу гірким болем озивається у поетичних творах митця:

Того ж батька,

такі ж діти,—

Жити б та брататься.

Ні, не вміли, не хотіли,

Треба роз’єднаться!

Треба крові, брата крові,

Бо заздро, що в брата

Є в коморі і надворі,

І весело в хаті!

Це про нього сказано: «Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ». Він наш український Прометей, який пророче сказав:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І воскресає він завжди у наших душах, у наших думах, у наших серцях.

Від Бога його Слово, а тому Слово його сильне, Слово його вічне. Всеукраїнське і вселюдське. Для нас і для прийдешніх поколінь.

Ми гордимося Великим Кобзарем, і хочемо бути в житті схожими на Шевченка. Так само наполегливо вчитися, як він, любити свою Україну, бути майстрами в тій справі, яку кожен з нас у житті обере.

Підготували учні 7-Б класу Петрівського НВК, Наталія Митько, класний керівник, учитель української мови та літератури