Турнір розпочато: в активі наших команд перемога й нічия
Минулої суботи у Володимирівці розпочалися змагання турніру на Кубок президента ФК «Інгулець» Олександра Поворознюка. І уже перші два матчі подарували глядачам як чудове видовище, так і справжню інтригу.
У першій грі нашим футболістам з ФК «Інгулець» протистояли добре знайомі опоненти з криворізького «Кривбасу». Нагадаємо, зовсім недавно, в рамках відбіркового турніру на Кубку Придніпров’я наші гравці здолали криворіжан з розгромним рахунком 5:0, тож цього разу «Кривбас» був налаштований дати справжній бій, посиливши, до речі, свій склад кількома гравцями, що ще пару років тому захищали червоно-білі кольори клубу в Прем’єр-лізі. І розпочалася гра для гостей справді вдало: вже в одній з перших атак у воротах своїх колишніх одноклубників відзначився добре відомий нашим уболівальникам Олексій Янюк. Певне, колишній форвард «Інгульця» мав особливу мотивацію довести керівництву нашого клубу, що тут він незаслужено не потрапляв до основного складу. Та й загалом уся команда криворіжців цього разу виглядала більш упевнено, ніж тоді, два тижні тому.
Втім, уже за кілька хвилин наші земляки завдяки точно замкнутій прострільній передачі Антоном Шарком зрівняли рахунок, а ще через певний час проти нашого гравця в штрафному майданчику гостей були грубо порушені правила. Той же Антон Шарко, реалізувавши одинадцятиметровий, вивів «Інгулець» вперед. І все ж на перерву команди пішли за рівного рахунку: в одній з гострих контратак гравці «Кривбасу» комбінаційно переграли нашу лінію захисту, вивівши свого нападника Дениса Грамма віч-на-віч з голкіпером «Інгульця». Удар нападника був точним і невідпорним, тож на перерву команди пішли за нічийного рахунку, а в гру повернулася інтрига. І все ж в другій половині гри більш технічні і майстерні футболісти «Інгульця» довели матч до логічного завершення, хоча переважну частину ігрового часу гостям відверто везло: їх рятували то стійка воріт, то неточність наших форвардів на завершальній стадії, а то справді вдала гра їх молодого голкіпера. І все ж, хоча воротар цього дня «тягнув» майже все, що летіло в площину воріт, відбити хвилин за 10 до кінця потужний удар Джаби Фхакадзе виявився безсилим. А ще за кілька хвилин, буквально вже в останні секунди гри, розрив у рахунку точним ударом збільшив Сергій Дячук. Отож підсумковий рахунок 4:2 і перемога нашої команди.
Натомість в протистоянні «Інгульця 2» з друголігівським «Кременем» з Кременчуга уболівальники забитих голів не дочекалися. Однак це зовсім не означає, що ця гра була менш цікавою, ніж перша. Тут також вистачало і гострих атак, і хитромудрих комбінацій, і потужних та влучних ударів по воротах. Але в обох командах надзвичайно упевнено зіграли гравці лінії захисту, а воротарі – просто творили дива. Тож рахунок 0:0 можна вважати цілком закономірним. Водночас, хотілося б окремо виділити таку деталь: вперше в цьому матчі на позиції опорного захисника зіграв Олександр Сергійчук, якого ми звикли бачити або в півзахисті (під нападаючими), або взагалі на місці «чистого» форварда. До честі Олександра, він не просто не зіпсував гри, а навпаки – в парі з Іваном Кучеренком потужно «зцементував» оборонні порядки «Інгульця 2», не давши суперникам нагоди вільно обробляти м’яч в зонах неподалік воріт.
Уже на момент виходу цього номера з друку відбудуться матчі «Інгульця» зі «Шляховиком» з Олександрії, а «Інгульця 2» з ФК «Головківка». Про них, а також про матчі третього туру, ми розповімо в наступному номері.
Володимир Кіфенко.
На знімках: фрагменти ігор «Інгулець» - «Кривбас» та «Інгулець 2» - «Кремінь».
