Невимовно тяжко, болісно та сумно сприймати смерть людини. Споконвічні закони життя і смерті розумом ми усвідомлюємо, але серцем і душею несила сприйняти. Дев’ять днів тому, 17 лютого 2016 року, загинув воїн АТО Олексій Сергійович Лисенко. Відійшла у Вічність молода людина, яка не докохала, не створила сім’ї, не народила дітей.

Олексій був гарною людиною, вірним другом, надійним товаришем, артистом, актором, душею нашого класу. Прекрасний організатор, активний учасник класних і шкільних заходів: КВК, конкурсів, відкритих уроків, брейн-рингів…Це була його стихія, в якій юнак проявляв свої розумові здібності, музичний талант, естетичні смаки.

Він був відвертою, життєрадісною, щирою людиною. Міг вислухати кожного, хто звертався до нього за підтримкою, дати пораду, виручити. Олексій був такою людиною, яка могла підняти настрій кожному, хто був чимось засмучений, розгублений. А скільки годин відпочинку провели однокласники на дачі Олексія, де все було зроблено руками тата та самого хлопця. Його променисті очі завжди палали жагою життя.

Відлетіли у вирій шкільні роки, почалося студентське життя: навчання, участь в ансамблі «Хоризма», КВК, подорожі Україною, виступ на сцені з В.Зеленським. І як у кожної молодої людини були плани на майбутнє…

Але є така професія – захищати  Вітчизну. В тяжкий для України час Олексій став до зброї, щоб захистити незалежність своєї країни. Юнак достойно виконав свій обов’язок громадянина, воїна, патріота …і відійшов у Вічність.

Спалахнула на небі ще одна зірочка, зірочка душі Олексія, і приєдналася до Героїв Небесної Сотні.

Ми щиро співчуваємо рідним та близьким Олексія. Пам’ять, чиста і світла, назавжди залишиться в серцях людей, які знали, любили, поважали юнака.

Вічного тобі, Олексію, життя у царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Класний керівник та випускники Петрівської гімназії 2009 року