У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але він особливий. Цього дня 1989 року закінчилася війна в Афганістані. Щороку ветерани афганської війни відзначають його, як останній день виведення радянських військ з Афганістану.

Афганська війна, брудна, неоголошена.

Війна. Чужа, Неждана, непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна. Війна. Війна.

Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. І тому ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забувати – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати.

Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим, хоча із пораненою душею. Молоді люди ішли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок.

Тисячі наших хлопців загинули в боях і померли від ран, травм і хвороб, пропали безвісти. Але є і ті, про яких говорять, що «їм випало жити». Так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, порядкує рідну землю, віддаючи їй свої сили і вміння. Вони пройшли пекло Афганістану, ці відважні герої не поповнили списки загиблих, тому і є тією пам`яттю, що пише історію. На сьогоднішню зустріч ми запросили очевидця тих лихоліть. Це наш односелець, воїн-афганець Сергій Вікторович Терещенко. Він розповів дітям цікаві історії зі свого бойового минулого, показав ордени та медалі. Учні залишились задоволені зустріччю. Вони щиро подякували Сергію Вікторовичу за змістовні розповіді.

Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній,

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі ранив і скалічив.

Світлана Коваленко педагог-організатор Новостародубської ЗШ І-ІІІ ст.