Відомо, що пісня творить дива. Справді, звитяжна пісня кличе на подвиг, жартівлива – примусить тебе посміятися  від душі, а ось лірична пісня огорне тебе таким теплом, такою ніжністю і любов’ю, що не передати.

А чого варта наша українська народна пісня! Це ж неоціненний скарб народний! Ось таким багатим скарбом і володіє наш жіночий самодіяльний пісенний колектив «Журавлі».

Впевнена, хто хоч раз послухав спів цих чудових жіночок, не лишиться байдужим. Існує цей колектив від дня відкриття сільського Будинку культури, тобто вже більше 4-х років. А ім’я вони вибрали собі за однойменною піснею «Журавлі». Саме на святі з нагоди відкриття сільського Будинку культури і пролунала вперше ця улюблена пісня. А адресували виконавці її Олександру Григоровичу Поворознюку на знак вдячності за подарований ним такий чудовий сільський Будинок культури. Олександр Григорович, у свою чергу, як людина справи і слова, подарував цим голосистим жіночкам прекрасні вишиванки.

Та час уже назвати імена цих прекрасних жіночок. Ось хто дарує нам радість: Марія Больбот, Зоя Коломоєць, Марія Кушнірчук, Ольга Басюк та Валентина Дяченко.

Слухали їх чудовий спів мешканці Рядового, Сергіївки, Володимирівки і навіть Петрового.

За словами господарки нашого сільського Будинку культури В.І.Пилипенко, географію цих творчих поїздок планують розширити. Впевнена, такий чудовий спів хотіли б послухати у кожному селі. Говорячи словами тієї ж пісні:

- Я в чужині дивлюся на небо, -

десь високо летять журавлі,

Може бути, якраз вони сядуть

У моєму далекім селі.

Спасибі вам, сільські трудівниці, за те, що даруєте нам радість, за те, що несете у маси такий прекрасний скарб – народну пісню.

Справді, з вашими піснями легше жити.

А над селом пісня лине:

- Журавлі мої друзі, хороші,

Якщо будете в ріднім краю,

То не в службу, а в дружбу попрошу,

Відшукайте дівчину мою.

Лідія Зуєнко, ветеран освіти, с. Ганнівка.