Зеленська сільська рада
За архівними даними, мальовниче село Зелене, яке розташувалося в долині однойменної річки, виникло в другій половині ХVІІ ст. як козацький зимівник. Про це свідчить і пам’ятний знак, встановлений на в’їзді до села.
Під час першої світової війни багато сільчан воювали на фронті. А на початку січня 1918 року в Зеленому було встановлено Радянську владу, і селяни повірили, що вона принесе їм нове, щасливе життя.
З 1 січня 1925 року Зелене стало районним центром Криворізького округу. В селі створюється 6 сільськогосподарських артілей, в яких було понад 10 тисяч десятин землі. У 1932 році у селі створено машинно-тракторну станцію. Першими сільськими трактористами стали О.А. Жук та Т.С. Бондар. Не оминув Зелене голодомор 1932-33 років. План по хлібозаготівлі селяни виконали, однак самі трудівники та їхні сім’ї залишились без шматка хліба. Навіть у наш час люди, які пережили голодомор, не можуть без сліз згадувати ті часи.
Тільки-но селяни оговталися від буремних 30-х років, як їх спокійне життя порушила вже друга світова війна. 8 серпня 1941 року гітлерівці вдерлися до Зеленого.
За час окупації фашисти знищили значну частину села. У другій половині жовтня 1943 року, у ході визволення України від фашистських загарбників, почалися тяжкі бої на підступах до села. 18 жовтня того ж таки 1943 року з’єднання 5-ої гвардійської армії у взаємодії з частинами 18 танкового корпусу 2-го Українського фронту визволили село від ворога. У боях за Зелене відзначився екіпаж танка під командуванням лейтенанта І.В. Дунаєва, що першим увірвався в село. У нерівному бою з ворогом, знищивши кілька одиниць бойової техніки гітлерівців, екіпаж «тридцятьчетвірки» загинув. За виявлену мужність і героїзм І.В. Дунаєву, М.О. Леонову, М.І. Сисолетіну та О.А. Безсонову було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Саме із звільнення Зеленого розпочалося звільнення Петрівщини, а разом з тим - і всієї Кіровоградщини. Багато місцевих жителів (понад 1350 чоловік) відстоювали свободу й незалежність своєї Вітчизни на фронтах Великої Вітчизняної війни. У боях проти німецько-фашистських загарбників загинуло 730 зеленців, 125 - нагороджені орденами і медалями СРСР. Серед них – повний кавалер ордена Слави О.П. Ковпак, кавалер 3-х орденів Червоної Зірки М.П. Кришень, відзначені орденом Червоного Прапора і медалями П.В. Чумак, двома орденами Червоної Зірки і медалями М.В. Буртовий, І. Л. Іволга. 18 жовтня 1983 року, коли відзначали 40-річчя визволення села від німецько-фашистських загарбників, у Зеленому було відкрито меморіальний комплекс. Тут викарбувані імена односельчан, котрі не повернулися до рідних домівок, та визволителів села. А на мармуровій стелі розміщені скульптурні портрети героїв-танкістів. Це шана та вдячність росіянам, котрі віддали життя, визволяючи українську землю.
Відразу після звільнення в селі почала працювати сільська рада, всі 6 колгоспів також відновили свою господарську діяльність.
Поступово артілі Зеленого були реформовані в кілька колгоспів. У 60-х роках в Зеленому працювала лікарня на 30 ліжок з пологовим відділенням, обладнана рентгенологічною установкою та лабораторією. Функціонувала аптека, пошта, ощадкаса, зооветеринарний пункт, сільський клуб, радіовузол, бібліотека, шість магазинів, млин. У 70-х – 80-х роках активно розбудовувалася житлова та соціальна інфраструктура села, а також базові господарства. Саме тоді на території села було побудовано чимало сільськогосподарських споруд, Будинок культури, пилораму, олійницю, двоє дитячих ясел, для колгоспників було споруджено 150 житлових будинків, а на вулицях з’явилося тверде асфальтове покриття. За післявоєнний час у селі було збудовано дві початкові та середню школи. Багато зеленських випускників здобули вищу освіту і стали інженерами, лікарями, вчителями, спеціалістами сільського господарства. Частина з них залишилися працювати у рідному селі. Багато працівників місцевих господарств за трудові досягнення були нагороджені орденами та медалями. У 1974 році на базі чотирьох колгоспів було створено один – «Україна».
Багата зеленська земля своїми знаменитими земляками. Серед них: депутат Верховної Ради УРСР, Герой Соціалістичної Праці шахтар В.М.Хавренко, доктор медичних наук, професор Дніпропетровського медичного інституту А.К. Тихий, доктор медичних наук П.Ф. Кришень, художник Б.П. Куновський, співак О.М.Таранець, поет І.Є. Хоменко. Славиться Зелене і своїми довгожителями, один з яких - І. О. Микитась - в 2008 році перетнув 100-річний рубіж.
Сергій АНДРУСЕНКО.
На знімках: прославлений комбайнер Володимир Шарко з помічником - сином Миколою; на освітянському святі; співають вчителі; у день виборів; на святі 60-річчя визволення села; ювіляр І.Микитась із сином Володимиром; мешканці Зеленого біля меморіалу.
Фото автора.
(Знімки1970-х - 2008 рр.).
