Хіба вчитель може відпочити від школи, від дитячого сміху, від пустощів учнів? Ніколи, бо малиновий передзвін прожитих літ у її стінах звучить не лише в пам’яті, а і у серці упродовж усього життя. Адже той, хто одного разу за покликом серця вибрав шлях педагога, вже ніколи з нього не зійде і повертатиметься до стін рідної школи до останнього подиху. Цього разу зустріч ветеранів освітянської ниви «Свічадо» пройшла на базі Чечеліївської ЗОШ I-III ступенів. Вже 15 років відбуваються такі зустрічі в різних куточках Петрівського краю і кожного року поповнюється команда тих, хто опинився вже на заслуженому відпочинку, а значить також став членом ветеранського клубу. А берегинею клубу «Свічадо» є Ніна Гуренко - не просто чудова людина, а ще й надзвичайно позитивна жінка, яка не тільки надихає на нові звершення, а й несе через все життя любов до дітей. Організовує такі зустрічі голова профспілки працівників освіти району Людмила Горбанець за активного сприяння багаторічного вже начальника відділу освіти райдержадміністрації Григорія Москальця.
Жодне свято не проходить без почесних гостей, тож і цього дня на ньому були присутні голова райдержадміністрації Сергій Завалій, заступник голови райдержадміністрації Тетяна Панета і сам начальник відділу освіти райдержадміністрації Григорій Москалець. З такою щирою повагою та любов’ю вітали вони всіх присутніх, що одразу стало зрозуміло: цим людям ніколи не стануть байдужими чи незрозумілими вчительські проблеми та переживання. Привітала всіх і господарка свята - директор школи Ольга Позивай, ба більше - вона ще й нагадала, як дзвенить шкільний дзвінок. Саме з цієї хвилини атмосфера свята заполонила все навкруги. Зі сцени лилися звуки прекрасної пісні, виступали всі учні, включаючи маленьких першокласників, які, до того ж, і танок підготували.
Співали і дорослі, то наповнюючи залу невимовною тугою, то окриляючи її нестримним відчуттям душевної втіхи від виконаного обов’язку. Та кожен з виступаючих доніс саму суть свого виступу – вшанування нелегкої та доволі відповідальної професії вчителя. Дійсно, ці люди - справжні просвітителі, завдяки яким кожна дитина не тільки здобуває освіту, а й виховується та стає особистістю, адже педагоги є другими батьками, а школа з часом стає рідною домівкою. Виростаючи, ми все одно завжди пам’ятатимемо свій перший урок і галасливий шкільний коридор, і звичайно ж, свою першу вчительку, до якої за руку підвели батьки. І нехай спершу ми відчували тривогу і бажання тікати додому, та з часом вже з самого ранку хаотично збирали зошити, бо поспішали туди, де нас чекав день, наповнений цікавими пригодами та черговими таємницями з невичерпної скарбниці знань.
Тож свято педагогів-ветеранів вдалося на славу. Були цього дня і сльози - та лише від радості, бо не можуть не розчулити щирі дитячі посмішки та їх ламкі голосочки, колись вони обов’язково зрозуміють, як багато значить цей день для справжнього просвітителя освітянської ниви.
Вікторія Махнюк
На знімках: колективне фото біля фасаду школи; щирими оплесками зустріли свічадівці виступ маленьких вихованців; малеча привітала зі святом, а в дарунок виконала український танок; учениці старших класів довели, що розвеселити аудиторію можуть за лічені хвилини.
