Ірина Лугова – начальник служби у справах дітей, в.о. начальника відділу молоді та спорту райдержадміністрації нещодавно побувала в «гарячому» регіоні України – Донбасі. Вона взяла участь у Всеукраїнській акції «Покрова героїв», яка проходила 13 – 14 жовтня в Слов’янську, Артемівську та Красному Лучі. Тож до уваги читачів районки її розповідь про поїздку та враження від проведеної акції.
Організаторами акції стали Міністерство молоді та спорту і Донецька обласна державна адміністрація, а присвячувалася вона проблемі патріотичного виховання молоді. На даний час розробляється Національна концепція патріотичного виховання підростаючого покоління, тож важливо було почути думки та пропозиції тих, хто безпосередньо займається цією проблемою.
Відкрив захід заступник міністра Сергій Митрофанов. Він відверто зізнався, що організатори побоювалися – чи з’їдуться сюди люди, але ці побоювання виявилися марними, бо прибули представники майже всіх областей України, що стало ще одним свідченням того, що Україна - єдина, представники всіх її регіонів зацікавлені в тому, щоб підняти патріотичне виховання на якісно вищий рівень.
Найбільше вразило те, що організатори – представники Донецької і Луганської областей – були особливо доброзичливими і привітними, відзначалися непідробним патріотизмом. Агресія Росії і розв’язана нею війна проти України підняла на небувалий рівень патріотичні почуття більшості українців, але саме донеччани та луганчани безпосередньо на собі відчули усі жахіття війни, тож склалося враження, що вони цінують Україну навіть сильніше, ніж жителі мирних регіонів. На фоні того, що відбулося, українські патріоти Донбасу згуртувалися і готові робити все, що тільки можливо, аби трагедія Донбасу не поширилася на решту територій. На відміну від деяких представників інших областей, вони продемонстрували досконале володіння українською мовою, вважаючи, що саме з мови має розпочинатися патріотичне виховання. Відтак, за їх глибоким переконанням, ніяка інша мова, крім української, не може бути державною, адже, передусім,саме через мову люди себе ідентифікують українцями.
Не секрет, що на початку АТО багато жителів Донбасу були досить агресивно налаштовані проти України та її війська, ображали наших солдатів, чинили всілякі перешкоди просуванню військових підрозділів. Але коли відбулося очищення війною і кров’ю, багато з них зрозуміли, що не варті брехливі гасла російської пропаганди і сепаратистів того, щоб через них лилася кров, руйнувалися міста і долі людей.
Як зазначив Микола Ляхович – політичний в’язень попереднього режиму, доброволець-фронтовик, який очолював батальйон «Азов», а нині є керівником відділу національно-патріотичного виховання міністерства – в Україні у попередні роки, фактично, не було національно-патріотичного виховання. Тому створити ефективну і дієву концепцію такого виховання і втілювати її в життя – надзвичайно важливе завдання.
Представники Донбасу наводили багато красномовних прикладів того, що довелося їм пережити, та в яких умовах доводиться працювати сьогодні.
Ось лише окремі з таких прикладів: одна вчителька розповіла, як дивом врятувалися її родичі. Одного разу вони поїхали на базар до райцентру, а коли повернулися, то дізналися, що в селі побували чеченці (кадирівці з батальйону «Восток»), які розстріляли багатьох патріотично налаштованих людей. Після цього їм довелося зовсім виїхати з села, щоб наступного разу самим не стати жертвою бандитів.
Інша вчителька, яка чи не єдина в місті веде активну патріотичну роботу з дітьми, повідала, що привела свій клас на мітинг з нагоди Дня Перемоги, який проходив у патріотичному дусі. У місті, що перебуває, між іншим, на нашій - українській стороні - діє 12 загальноосвітніх шкіл, але її клас виявився єдиною групою дітей на мітингу. Їй зателефонував директор школи і зажадав, щоб вона негайно повернулася з дітьми до школи, та вона не виконала його наказу, після чого проти неї розпочалися відверті репресії. Довелося шукати захисту аж в Міністерстві. Це є свідченням того, що на Донбасі залишається ще чимало людей, які дивляться в бік Росії, в тому числі й серед високопоставлених працівників галузі освіти. Тим важливіше розгорнути активну патріотично - виховну роботу. Місцеві активісти наводили приклади такої роботи. В одному з сіл на опорах лінії електропередач встановили українські прапори, провели ходу вишиванок. Вчителі розповідають учням, що Донеччина і Луганщина – це споконвічні українські землі, які належали до території Війська Запорозького, тому згадку про це і російські царі, і комуністичні ідеологи, і ідеологи сепаратизму та так званого «руського міра» намагалися викорінити з народної пам’яті.
Ще одна вчителька, яка викладає історію, досить гарно грає на кобзі і доповнює свої уроки виконанням українських народних пісень, долучаючи цим самим дітей до української культури.
Свідченням патріотизму місцевих активістів стало й те, що під час відвідування Святогорської Лаври вони відверто висловлювали своє обурення тим, що окремі монахи активно допомагали сепаратистам.
Учасники Всеукраїнської акції побували на багатьох заходах: в Красному Лимані на мітингу і відкритті меморіалу загиблим воїнам АТО – жителям міста; в Артемівську 14 жовтня на військовому параді, а також на флеш-мобі з розгортання найбільшого в Україні синьо-жовтого прапора, в якому взяли участь всі бажаючі: і школярі, і пенсіонери, і просто випадкові перехожі…
Я для себе від цієї поїздки взяла чимало цікавого, що можна буде використати в роботі з молоддю. Сподобався, зокрема, досвід роботи молодіжної організації «Пласт», зацікавила діяльність Броварської дитячої спортивної школи, в якій культивується такий вид спорту, як боротьба «Хотин», споріднена з гопаком.
Підводячи підсумки заходу, С.Митрофанов висловив сподівання, що акція стане традиційною, і мріє про те, щоб провести її згодом у вже звільненому українському Донецьку. Метою патріотично-виховної роботи є об’єднання України, консолідація нації на основі патріотизму, прагнення побудувати міцну та згуртовану європейську державу.
Ірина ЛУГОВА, начальник служби у справах молоді, в.о. начальника відділу молоді та спорту райдержадміністрації.
