У міжсезоння – з надією і сподіванням
Виїзним поєдинком з рівненським «Вересом» завершився осінній відрізок виступів нашої першої команди в чемпіонаті України серед команд другої ліги. Звершився, на жаль, не зовсім вдало, як, власне, й можна було передбачити. Хоча, звичайно, якщо оцінювати виступи «Інгульця» відсторонено від конкретної ситуації, то п’яте місце команди в її дебютному виступі серед команд майстрів можна було б вважати безсумнівним успіхом. Принаймні, так голосно заявити про себе в перший рік виступів у Професійній футбольній лізі мало кому вдавалося. Втім, прецеденти усе ж є – той же самий ковалівський «Колос», який так само, як і «Інгулець», вперше виступає на професійному рівні. Але, на відміну від наших футболістів, «Колос» виступає більш стабільно і переконливо, а відтак і перше коло, і взагалі усю літньо-осінню частину чемпіонату провів з мінімальними очковими втратами, упевнено очоливши турнірну таблицю. Тож якщо в команді не станеться якогось жахливого провалу, якого, на жаль, не змогли оминути ми, то можна сміливо прогнозувати, що «Колос» таки здобуде одну з путівок до першої ліги. Наші ж справи поки значно сумніші, хоча на початку першості аж до п’ятого турніру саме ми очолювали турнірну таблицю. Продовжилася «чорна смуга» невдач і в Рівному, де наші футболісти зазнали чергової, уже третьої поразки з рахунком 0:2. Причому, господарі були значно ближчими до того, аби збільшити розрив у рахунку, аніж ми до того, аби його зрівняти.
Тож інформація, яка з’явилася в неділю увечері на сайті ФК «Інгулець», з приводу того, що тренерський штаб команди на чолі з Віктором Богатирем подає у відставку, а президент клубу Олександр Поворознюк її прийняв – особливою сенсацією ні для кого не стала. Зрештою, той же Олександр Поворознюк ще раніше на одному з форумів у соціальних мережах недвозначно дав зрозуміти: якщо в Рівному команда не забезпечить належного результату, то вже з понеділка їй буде представлено новий тренерський штаб. Заради справедливості, слід зазначити, що, незважаючи на програш, наші футболісти не виглядали у Рівному такими безпорадними на полі, як це було, скажімо, в останньому домашньому поєдинку з «Миром» чи під час недавнього домашнього фіаско з «Енергією». Та й арбітраж поєдинку, на мій суб’єктивний погляд, не був для нас особливо прихильним, зокрема, дві жовті картки і вилучення Іллі Ходулі не здаються абсолютно справедливим суддівським рішенням. Як відомо, Ходуля ніколи особливою грубістю на полі не відзначався, тож що там привиділося арбітрові – можна лише здогадуватися. Однак програш є програшем, та й до такого кардинального рішення президента клубу спонукала не стільки конкретна невдала гра в Рівному, скільки рад попередніх блідих і невиразних поєдинків, які важко пояснити готовністю підвищитися в класі, як це заявлялося на початку сезону. До речі, Олександр Григорович на тому ж форумі пообіцяв, що навесні «Інгулець» матиме вже зовсім інший вигляд, і команда зробить усе, аби більше не розчаровувати своїх прихильників. Чи вдасться «Інгульцю» повернути собі лідерство? Відверто кажучи, дещо сумнівно, адже відрив від «Колоса» зріс уже на 9 очок і навряд чи футболісти з Київщини таку свою перевагу «розгублять» у другому колі. Але поборотися за другу путівку до першої ліги у разі вдалого «перезавантаження» команди, попри навіть нинішню п’яту сходинку в турнірній таблиці, нам цілком до снаги. Тут треба звернути увагу на те, що календар весняної частини чемпіонату для нас є доволі сприятливим. З одинадцяти поєдинків, які залишилося зіграти «Інгульцю» в цьому розіграші, сім відбудуться на домашньому полі за підтримки власних уболівальників, тож тут втрачати очки ми просто не маємо права. З чотирьох же виїзних матчів справді проблематичними можуть виявитися лише два – з київським «Арсеналом» та чернівецькою «Буковиною», хоча обидві ці команди на домашньому полі ми перегравали, тож на виїзді, як мінімум, можемо сподіватися на нічию. Натомість «Нікополь НГПУ» та й ту ж саму новокаховську «Енергію», які зараз «бовтаються» на дні турнірної таблиці, ми просто зобов’язані перегравати, адже якщо продовжимо «дарувати» очки й таким суперникам, то тоді в першій лізі виступати справді ще зарано. Отож, як бачимо, «наше щастя поки що у наших власних руках», чи, точніше, якщо використовувати цю сентенцію прийнятно до футболу, - то «у власних ногах». Відтак поки що для нас ще нічого не втрачено. Головне, щоб надалі очкові втрати уже не перевищили 6-7 пунктів. А відтак весняної частини чемпіонату чекатимемо з нетерпінням, оптимізмом і вірою в те, що оновлений «Інгулець» зуміє порадувати своїх прихильників як чудовою динамічною грою, так і очікуваним для усіх нас результатом.
Володимир Кіфенко.
