Невеселі висновки перед міжсезонням

Минулого тижня свій останній домашній поєдинок перед зимовим міжсезонням в чемпіонаті України серед команд другої ліги провели футболісти команди  «Інгулець». У першому матчі другого кола нашими опонентами стали футболісти горностаївського «Миру» - команди, яку в самому дебюті своїх виступів у другій лізі «Інгулець» на Херсонщині здолав упевнено і переконливо з рахунком 3:1. На власному ж газоні ми знову виглядали блідо, невиразно і, говоритимемо відверто – не цікаво.

Водночас, не зважаючи на похмуру і прохолодну погоду, та ще й не дуже зручний для уболівальників день гри (нагадаємо, у зв’язку з виборами до місцевих органів влади більшість поєдинків другої та першої ліг було перенесено з суботи та неділі на четвер), повболівати за своїх улюбленців таки прийшли близько півтисячі любителів футболу. На жаль, головними емоціями після фінального свистка арбітра знову для більшості з нас стали розчарування і нерозуміння: що ж сталося з командою, чому з потужної злагодженої машини, що зминала усіх на своєму шляху, не зважаючи на титули  і ранги, наші футболісти перетворилися в таких собі заштатних середнячків, які інколи начебто й здатні «вистрілити», але з кожною грою це вже трапляється все рідше й рідше. Пригадаємо, як «Інгулець» стартував у чемпіонаті: в чотирьох перших іграх команда  набрала максимум – 12 очок, упевнено очоливши турнірну таблицю і наганяючи страху на кожного свого наступного супротивника. Тоді ледь не півкоманди входило до символічної збірної кожного туру, яка складалася за його підсумками авторитетними спеціалістами Професійної футбольної ліги та спортивними оглядачами, а окремі наші футболісти називалися найкращими за своїми ігровими амплуа і очолювали рейтинг найкорисніших гравців ліги. Проте за такими оптимістичними для нас липнем і серпнем настали зовсім не радісні вересень і жовтень, коли наша команда стала лише блідою тінню того «Інгульця», за яким ми всі схвильовано спостерігали, затамувавши подих. Сьогодні наші хлопці, часом здається, - не грають у свою улюблену гру, а мучаться на полі, відбуваючи номер. У п’яти останніх іграх «Інгулець» набрав лише п’ять очок, запам’ятавшись яскравою і динамічною грою лише одного разу - у домашньому поєдинку з київським «Арсеналом». Після останньої ж гри з вищезгаданим «Миром», у складі якого, до речі, сьогодні виступає ледь не півкоманди колишніх футболістів «Інгульця», навіть розповісти про перебіг гри  немає чого: жодного небезпечного момента біля воріт гостей наші гравці так і не створили, були, можливо, один-два напівмоменти, які могли б завершитися взяттям воріт, аби суперники припустилися грубих помилок в обороні. Але вони помилятися вперто не бажали, а ми їх змусити помилитися не зуміли. Так гра й добігла до нульової нічиєї, хоча в кінці матчу реально небезпечний момент створили саме гості, тож лише завдяки чудовій реакції Дениса Боброва, який, дякувати Богу, цього дня не «начудив», вони не повезли з Петрового 3 очки.

Отож після закінчення останньої гри звітного чотирнадцятого туру, в  якій «Буковина» здолала херсонський «Кристал», наш «Інгулець» вперше в сезоні опустився на п’яту сходинку в турнірній  таблиці, цим самим засмутивши усіх своїх найпалкіших прихильників. Дещо підняти настрій нам могла б заключна гра сезону, яка відбудеться 31-го жовтня у Рівному, у разі, якби наші улюбленці дали гідний бій «Вересу». Адже в першому колі домашня зустріч з рівнянами на полі «Інгульця» завершилася упевненою перемогою нашої команди. Однак, з огляду на той характер гри, який ми спостерігаємо у виконанні футболістів «Інгульця» останнім часом, та ще й враховуючи, що перед власними уболівальниками гравці «Вереса», безумовно, прагнутимуть реабілітуватися за виїзний провал з нашою командою в першому колі – наші шанси на успіх, а значить і на можливість хоч трохи  покращити своє турнірне становище видаються дещо примарними. А відтак, схоже, в період міжсезоння на «Інгулець» і, перш за все, - на його менеджмент чекають серйозні зміни. Принаймні, знаючи характер президента клубу Олександра Поворознюка і його життєве кредо – краще взагалі нічого не робити,  ніж робити абияк – доволі сумнівно, щоб він і надалі терпів те, що ми усі з вами спостерігаємо. Зрозуміло, що період підйомів і спадів є у кожної команди, через це неминуче проходять навіть гранди світового футболу, й «Інгулець» тут не виняток. Але  коли цей спад стає занадто вже затяжним, а футбольне дійство перетворюється в муку, наругу і над футболом, і над уболівальниками, то тут, очевидно, без радикальних «хірургічних» кроків уже не обійтися. І, певне, не обов’язково бути великим провидцем, аби передбачити, що це станеться вже незабаром.

Володимир Кіфенко.

Чемпіонат другої ліги

Турнiрне становище команд

на 24 жовтня 2015 року