Десять відмінностей. Або чому люди хочуть повернення Ларіна
Ще влітку, презентуючи в облдержадміністрації соціологічне* дослідження, експерти «Центрально-української соціологічної лабораторії» повідомили, що більше 40% опитаних ними людей, які планують взяти участь у виборах, проголосували б за те, щоб екс-керівник Кіровоградщини, а нині народний депутат Сергій Ларін знову очолив область. Тоді соціологи пояснили прагнення людей тим, що Ларін намагався активно працювати в регіоні. І з таким твердженням важко посперечатися. Адже на рахунку останнього чимало плюсів, на відміну від чинної влади.
Відмінність перша. Ларін слухав і чув людей. За його каденції в області з’явилася «Гаряча лінія», яка була реальним чинником впливу на бюрократичну машину. Більше того, кожне звернення він тримав на особистому контролі. Тоді люди знали: зателефонувавши на «Гарячу лінію», їх почують і допоможуть. Щодня оператори приймали сотні дзвінків.
Сьогодні ж ситуація кардинально інша. Та й чиновників навряд чи налякаєш, як колись, погрозою поскаржитися на «Гарячу лінію». Чинній владі вистачило всього півтора року, аби люди в ній зневірилися.
Відмінність друга. Ларін щиро уболівав за Кіровоградщину. Програма «Центральний регіон», яку писали самі жителі, дала можливість області з депресивної території перетворитися на таку, що розвивається. Десятки нових і відроджених підприємств, відновлення дитячих садків і шкіл, ремонти лікарень, а головне – створення тисяч робочих місць, – ось чим жила область за час роботи Ларіна.
Нині маємо згортання бізнесу, нахабні рейдерські захоплення земель, відсутність інвесторів і тотальне зубожіння людей. Заробітні плати якщо і зростають, то лише у звітах чиновників. Насправді ж гаманці українців схудли більш як наполовину. І це кожен відчуває. Влада сьогодні не дивиться у майбутнє, а лише «гасить пожежі» – у неї немає ані довготермінової програми розвитку, ані реального плану дій бодай на рік уперед.
Відмінність третя. Знаючи, як непросто живеться пенсіонерам, і не маючи змоги вплинути на глобальну державну машину, Ларін відкривав соціальні магазини, відділи і аптеки. З одного боку він підтримував соціально незахищених, а з іншого – місцевих виробників, продукція яких з’являлася на полицях крамниць. Відтак люди мали змогу купувати недорогу, але якісну продукцію.
На сьогоднішній день від соціальних магазинів і аптек залишилася лише назва. Влада не займається ними. А питання цін, яке було на постійному контролі в Ларіна, тепер владою ігнорується.
Відмінність четверта. Ветерани зажди були і залишаються в центрі уваги Ларіна. Він був чи не єдиним керівником Кіровоградщини, який зробив усе можливе, аби ті, хто сімдесят років тому вибороли Перемогу, отримали бодай соту частину вдячності за свій подвиг, – вручення більше сотні автомобілів, створення ветеранських палат у районних лікарнях і реконструйований обласний госпіталь, акція «Зірка пам’яті»… Тоді за кожним ветераном були закріплені депутати, підприємці, навчальні заклади.
Що відбувається сьогодні – усі ми знаємо. Про ветеранів просто забули.
Відмінність п’ята. Уперше за роки незалежності медицина Кіровоградщини отримала колосальні кошти – близько двохсот мільйонів! Нове сучасне обладнання дало можливість рятувати не лише життя дорослих, а й дитячі. Завдяки появі сучасного перинатального центру, сотні сімей радіють батьківству.
Почали працювати діагностичні центри, вдалося створити судинний центр і розпочати реконструкцію обласної лікарні.
Натомість чинна влада не здатна забезпечити найнеобхіднішим – вакцинами! Не кажучи вже про ремонти медзакладів чи придбання життєво необхідної техніки.
Відмінність шоста. З приходом Ларіна в області заговорили про енергоощадність. На Кіровоградщині почали з’являтися підприємства з виробництва пілетів і брикетів. Частину соціальних закладів перевели на альтернативне опалення.
Однак чинна влада замість того, щоб модернізувати систему житлово-комунального господарства, тільки й робить, що піднімає тарифи. Цьогорічний опалювальний сезон стане непідйомним для тисяч родин.
Відмінність сьома. Ларін – єдиний із губернаторів, хто зумів достукатися до столичних кабінетів і домогтися виділення нечуваної досі для області суми – 150 мільйонів гривень – на реставрацію театру корифеїв. Під його особистим контролем театр і територія біля нього стали справжньою окрасою Кіровограда. На відміну від центральної площі, де пам’ятник знесли, а натомість нічого не встановили.
Зараз об’єкти культури навіть не мріють про реконструкцію чи бодай дрібні ремонти. Сьогодні для них питання номер один – як пережити зиму і зберегти свої колективи.
Відмінність восьма. Ларін завжди, як нині модно казати, піарив Кіровоградщину, демонстрував усім, що в області живуть талановиті і працьовиті люди. Він використовував усі можливості, щоб про наш регіон говорили. Відтак тут відбувалися масштабні інвестиційні форуми, форуми з розвитку міст. Та чи не найяскравішою подією останніх років стала участь і тріумфальна перемога кіровоградської команди у проекті «Майдан’s». Проекті, який об’єднав усю Кіровоградщину. Проекті, завдяки якому про наш регіон заговорила Україна. Про який і досі з гордістю розповідають не лише його учасники, їхні батьки чи хореографи, а й звичайні жителі, адже тоді кожен став частинкою великої команди уболівальників, відправляючи смс-повідомлення за своїх.
Саме Ларін тоді підтримав кіровоградських танцюристів і зробив усе від себе залежне, аби діти здобули перемогу. А далі – щоб в області з’явилися одинадцять «майдансівських», а потім і десятки інших дитячих і спортивних майданчиків.
Ларін активно підтримував спорт, шукав спонсорів, завдяки чому команди з баскетболу, бейсболу і футболу вийшли на новий рівень.
Відмінність дев’ята. При Ларіні, і це ні для кого не секрет, в області практично зникли ігрові автомати. Йому достатньо було лише раз заглянути в один із таких незаконних закладів, аби міліція почала діяти.
Нині маємо тотальне повернення автоматів. Проте правоохоронці воліють їх не помічати.
Відмінність десята. Насамкінець, Ларіну вдалося домогтися чи не найважливішого – чіткої вертикалі влади. За його каденції кожен керівник публічно звітував перед усією громадою про свою роботу. Та й сам Ларін постійно виїжджав у райони з перевірками. У його команді працювали професіонали – не залежно від партійних квитків.
Зараз же у кабінетах сидять випадкові люди, які потрапили у владу завдяки політичним «договорнякам», а не власному досвіду.
Відтак, цілком логічно, що жителі Кіровоградщини хочуть повернення Ларіна. Вони знають, що в рамках децентралізації, голосуючи за нього і його команду, з’являється шанс, що Ларін знову очолить регіон, але вже в якості голови обласної ради. Зрештою, він сам неодноразово заявляв, що заради регіону готовий відмовитися від мандата народного депутата.
*Соціологічне дослідження проводилося «Центрально-українською соціологічною лабораторією» 9-18 липня 2015 року на замовлення Кіровоградської облдержадміністрації. Питання звучало наступним чином: «Скажіть, будь ласка, якщо доводилося б обирати керівника області, то за кого із перелічених на картці ви проголосували б на виборах губернатора Кіровоградщини?». Опитано 600 респондентів постійних жителів області у 38 населених пунктах. Тип вибірки: багатоступенева, квотна, репрезентативна для дорослого населення області (від 18 років) за статтю, віком та типом поселення (обласний центр, райцентри, село). Стандартна похибка вибірки: при довірчій ймовірності (р) = 0,95 похибка ( ) складає +/- 4,2%.
