Надійтесь на Господа…

«Як правильно захистити себе від порчі і зглазу», - таку назву часто можна зустріти сьогодні і на дошках оголошень, і в газеті, і по телевізору. Сотні людей, переконаних, що вони підпали порчі, біжать до чаклунів, щоб зняти з себе цю заразу. Як правильно нам православним ставитися до цих вірувань?

Є така хибна думка: зло у світі всемогуще, і наше головне життєве завдання - у створенні надійного захисту від темних впливів. Так виросла ціла література, що оспівує сумнівних «чарівників» і особливо «бабок», які все життя поклали на боротьбу з чаклунами і порчею. Все б нічого, але дуже часто ці «борці з бісами» у своїх промовах виявляють не тільки дрімуче невігластво, але і просто спотворення Православного вчення.

Смерть для тих, хто метою власного життя поставив не досягнення уподібнення Богу, а боротьбу з бісами.

Звичайно, ніхто не вважає віру в «порчу» частиною віровчення. Питання про «порчу» для християнина лише частина морального богослов’я. Якщо Господь заборонив нам боятися смерті, то тим більше безглуздо боятися хвороби. Але гріх наведення порчі на людину в наших віроучительних книгах є!

Визнання дієвості чарівництва міститься і в авторитетних тлумаченнях канонічних правил. Так найбільший каноніст Церкви XIV століття Матвій Властар систематизував всі попередні тлумачення канонів, пояснюючи, чому чарівник за правилом св. Василія Великого піддається покаранню вбивць (20 років відлучення), пише: «чарівництво містить призивання підступних демонів, за допомогою заклинань на гробах, щоб кого-небудь паралізувати або призвести до хвороби на все життя, і життя зробити для нього обтяжливе»

«О, сто раз краще вмерти, — говорить святий Іоанн Золотоуст, — ніж до ворогів Божих іти, які лікують тіло, а душу гублять. Яка користь від того, що тут отримаємо полегшення, а там будемо послані разом з дияволом у вічний вогонь?

Іоанн Золотоуст нагадав нам приклад звернення до волхвів, що описано в «Діях святих апостолів», де описуються події, що відбулися в Ефесі. «Бог творив немало чудес руками Павла, так що на хворих клали хустки і пояс його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них. Навіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів стали промовляти над тими, хто мав злих духів, ім’я Господа Ісуса, проказуючи: заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!»

Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто? І кинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, переміг їх, узяв над ними таку силу, що вони, оголені й побиті, вибігли з того дому. Це стало відомо всім, хто жив в Ефесі... І досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма» (Дії 19, 11-13, 15-17, 19).

Подія, що відбулася в Ефесі, говорить про те, що в ті часи люди теж удавалися до волхвування та чародійства. Маги показували їм свою неприродну силу. Але яка це була сила? Це була зла сила! Сила бісівська. Тому злий дух сказав: «Ісуса я знаю».

Відомий Кашпировський теж діяв під впливом злої сили і багатьох затягнув у свої сіті. Через побоювання втратити цю силу він не хотів приймати таїнство хрещення.

Сучасні екстрасенси певною мірою володіють силою лікувати хвороби. Але ця сила не від Бога. Екстрасенси відводять людей від віри в Бога і тим самим завдають шкоди Душі.

Сучасні чародії ловлять у свої сіті не тільки обіцянками вилікувати ту чи іншу хворобу, а й провіщають майбутнє. Чимало людей спокушаються бажанням знати своє ближче майбутнє. З цією метою вони вдаються до ворожби та гадання. Інші викликають душі померлих.

Чи можливо з християнської точки зору знати майбутнє комусь, крім Бога? У якійсь мірі можливо, але за сприянням Божим. Про це є свідчення у Святому Письмі. Коли апостол Павло був у Филипах, там зустрілась йому служниця, яка була одержима духом пророкування. Цим вона приносила прибуток своїм господарям. Апостол Павло вигнав з неї духа, і вона перестала пророкувати майбутнє. Звідси можна зробити висновок: по-перше, люди можуть пророкувати майбутнє, окрім одкровення Божого; по-друге, джерелом пророцтва в такому випадку є злий дух. Коли дух виганяється з віщуна, він у той же час втрачає можливість прорікати майбутнє.

Чи може християнин звертатися до різних віщунів: ворожок, тих, які викликають духів, та інших?

Християнин не повинен вдаватися за допомогою до віщунів. Святий Василій Великий вчить: «Не цікався про майбутнє, а з користю розпоряджайся теперішнім. Бо яка тобі користь передбачати веління? Якщо майбутнє принесе тобі дещо добре, то воно прийде, хоча ти про це і не знав раніше. А якщо воно сумне, то для чого раніше мучитися скорботою?»

Однак, якщо ви будете вдаватися до ворожінь, то станете негідним допомоги і милості Божої і цим приготуєте для себе численні нещастя.

На завершення хотілося б звернути увагу на те, що є цілком реальний спосіб боротьби з духами зла, який заповіданий нам Святим Письмом і є у Церкві Христовій, але про який забувають сучасні християни.

Підготував ієрей, настоятель Вознесенського храму, отець Михайло Царук