Останнім часом роботи з благоустрою у нашому селищі помітно активізувалися. Яскравими ілюстраціями цього стали поява набережної та чудового парку відпочинку. Однак на цьому зупинятися не збираються: нещодавно виграний черговий грант від компанії «Метінвест» дав змогу розпочати роботи в районній лікарні та над втіленням нового проекту – будівництвом скверу ветеранів. Роботи вже розпочато, а щоб заглибитися в їх деталі, ми зустрілися з головою районної ради Світланою ТИЛИК, яка з радістю погодилася відповісти на наші запитання.
- Ми зараз перебуваємо на території майбутнього скверу ветеранів, тож розкажіть, Світлано Олександрівно, більш детально про цей проект.
- Районна рада та райдержадміністрація вже вкотре взяли участь в конкурсі соціальних проектів компанії «Метінвест» «Місто нашими руками» і виграли грант на 500 тисяч гривень. Сьогодні ці гроші вже у нас в районі, і ми почали втілювати в життя проекти, з якими виграли згадані гранти – ремонт терапевтичного відділення з заміною вікон, дверей, санвузлів, батарей. Тобто зробимо все, щоб хворій людині в терапії було зручно і комфортно. І, звичайно ж, щоб медичні працівники також мали найкращі умови праці. Хочеться, щоб навіть стіни лікували в цьому приміщенні. Зараз також робимо ветеранський сквер із зручними, красивими лавочками, майданчиком, щоб люди похилого віку могли тут відпочити і поспілкуватися. Також готуємо місце для встановлення пам’ятника «Воїну-солдату», захиснику Вітчизни всіх поколінь, а ще заплановано ремонт спортивного залу на базі старої школи, який, сподіваємось, будуть відвідувати батьки з дітьми та молодь. Дуже важливо показати молоді, що свій вільний час можна проводити з користю для здоров’я та зі спортивними досягненнями. Проекти ці, я сподіваюсь, виконаємо до жовтня місяця, чим порадуємо усіх жителів нашого району. В планах ще багато задумок, зокрема з понеділка починаємо роботу по очищенню річки. Це дуже складна робота, для мене це вперше, і, звичайно, трохи страшно було зважитися на такий крок, але голова райдержадміністрації Сергій Володимирович Завалій підтримав мене. Він сказав, що будемо починати,тож роботи розпочнуться з най-ближчого понеділка.
- Світлано Олександрівно, ми бачимо, що вам - голові районної ради - доводиться бути, можна сказати, «головним виконробом» в реалізації цих ідей. Чпму склалася така ситуація?
- Ви знаєте, мене завжди дивують люди, що рвуться до влади задля самої влади. Для мене влада – це не порожні слова, я завжди казала, що це - тяжка повсякденна робота, обов’язок, який ти повинен постійно виконувати. Якщо тебе люди вибрали, висловили тобі довіру, то треба довіру цю виправдовувати. Звичайно, це дуже важко, але багато в чому допомагає Петрівський кар’єр, зокрема депутат районної ради Олександр Тилик. Також маємо дуже велику підтримку з боку адміністрації і, зокрема, Сергія Завалія та його заступників, які дуже допомагають виконувати ці проекти та й інші роботи. Ми разом з ними «плече в плече» все це робимо. А ще – Олександр Поворознюк та інші керівники сільгосппідприємств: Володимир Деркач, Віктор Волков, Леонід Назарук, Андрій Давидовський, Віктор Больбот, Володимир Кузнєцов, Василь Осовський, Григорій Огир. Я дуже вдячна цим людям, адже з ними набагато простіше виконувати всі проекти, з ними майже завжди співпадає наше бачення перспектив розвитку Петрівщини.
- Зараз такий невеликий дощик накрапає, і ми якраз знаходимося на цьому будівельному майданчику, де буде красивий сквер для ветеранів. Чи не здається вам, що навіть сам Бог благословляє всі оці добрі справи і десь компенсує нервове напруження, оті душевні затрати, що доводиться витрачати на їх виконання?
- Я скажу так, що, скоріше, мабуть, Бог дарує мені терпіння й витримку стояти тут і вислуховувати нападки людей, які, не розуміючи взагалі, що ми отут робимо, кидаються на нас із лайкою, образами за спиляні дерева. Шановні, ми їх не спилюємо, а обрізаємо, тобто омолоджуємо за технологією ведення садово-паркового будівництва. Вони відростуть, але матимуть охайніший вигляд, і ви це вже повинні були побачити на прикладі парку. Більше того, ми насадимо ще й нові дерева. Не можна допускати, щоб дерева п’ятдесятирічного віку ламалися, падаючи на дахи чи машини, та ще й становлячи при цьому загрозу життю і здоров’ю людей. В усіх цивілізованих країнах так чинять зі старими деревами. Я взагалі думала, що коли починаєш якусь нову, добру справу, то всі радітимуть, всі підтримуватимуть. Але ні, на жаль, це не так. Можливо, це недовіра до влади через те, що десятиліттями нехтували проблемами селища і нічого не робили на благо людей.
- Коли впорядковували парк, там була така ж ситуація?
- Так, була. Ось нещодавно проходив повз один добре знаний в Петровому громадянин і вголос дуже обурювався, що я «не господиня» й що ми тут всі «невігласи». Це було дуже неприємно, але, знаєте, якби я до усіх «крикунів» дослухалася, то не було б у нас ні парку, ні набережної. Мені теж минулого року казали, що, мовляв, віддайте гроші куди завгодно, тільки не сюди, але у мене була своя позиція, своя думка, і я зробила це для наших людей, для нашого району. Сподіваюсь все ж, що розумних та інтелігентних людей у нас більше, ніж завжди чимось незадоволених скандалістів.
Сьогодні ми бачимо результати нашої роботи і в парку, і на набережній. В парку регулярно стали відбуватися заходи, на які приходить багато людей, зокрема дітей. Щонеділі тут грає надзвичайно милозвучний духовий оркестр, за що ми дуже вдячні директору агропромфірми «Лідер» Петру Мельниченку, який став ініціатором і спонсором відродження цього колись дуже популярного жанру музичної культури. З першої ноти ця музика немов торкається твоєї душі, насичує фарбами все навкруги і просто підіймає настрій. Ми маємо надію, що і в новозбудованому сквері люди похилого віку будуть відпочивати, можливо розповідатимуть історії своєї молодості, або ж навіть танцюватимуть під музику духового оркестру і згадуватимуть при цьому добрим словом тих, хто доклав і рук, і серця задля втілення цієї справи.
Наш кор
