У рамках реалізації обласних заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків за ініціативи відділу сім’ї та оздоровлення дітей Департаменту  Кіровоградської обласної державної адміністрації проведено конкурс дитячих творів на тему «Батько й мати в моєму житті». Учасники були розподілені за віковими категоріями: від 9 до 12 та від 12 до 16 років. У районному конкурсі у своїх вікових категоріях перемогли  – учениці Петрівського НВК. Їхні твори були направлені до Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації і, разом з творами решти переможців районних конкурсів, увійшли до збірочки дитячих оповідань «Батько й мати у моєму житті», яка вийшла друком у видавництві «Імекс – ЛТД» (м.Кіровоград).

З цієї нагоди дівчаток запросили до районної державної адміністрації, де їх щиро привітали з вагомим здобутком заступник голови райдержадміністрації Т.Панета та начальник управління соціального захисту населення В.Сибіра. Вони поздоровили конкурсанток з перемогою, побажали подальших успіхів у навчанні, розвитку творчих здібностей, вручили їм грамоти і солодкі подарунки.

А ми пропонуємо нашим читачам також ознайомитися з творами Анастасії та Дарії.

* * *

Батьківська мудрість є духовним надбанням дітей, сімейні стосунки, побудовані на громадянському обов’язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховальною силою.

У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові, так і матері. Про силу виховного впливу батьків красномовно говорять такі українські народні прислів’я і приказки: «Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина», «Які мама й тато, таке й дитятко» - слова батька та матері для дитини мають авторитетне значення. Батько формує розум, волю, характер дитини, а мати – її почування, як кажемо, серце. Мати робить дитину доброю, благородною, ніжною. І якраз – це головне завдання, привілей і обов’язок матері: сповнити серце дитини добром та любов’ю.

Спочатку є тільки любов. Мама – найкраща, найдобріша. Батько – найдужчий, найсміливіший. Найближчі, найрідніші і найкращі. За старих часів вважали, що влада батька має небесне походження. Про шанування батьків існувала окрема заповідь, а хто не дотримувався цієї заповіді, того Бог жорстоко карав. Батьки також відповідають за свою сім’ю перед суспільством і законом. Батьки мають велику владу і повинні мати авторитет у своїй сім’ї. Хоч кожна сім’я є колектив. Народ засуджує тих, хто не виконує своїх батьківських обов’язків. Дітей повинні виховувати батько з матір’ю. Іноді у дітей і батьків не складаються теплі і довірливі взаємини. Але все одно ніхто не повинен забувати того хорошого, що дали їм батьки – свій час, турботу, підтримку. Тільки завдяки цьому ми зростаємо і стаємо готовими до дорослого життя. Звичайно, всі діти прагнуть якомога швидше подорослішати і стати самостійними, а іноді здається, що батьки їх не розуміють і контролюють занадто сильно. Можливо, батьки іноді турбуються більше, ніж необхідно, але їх можна зрозуміти – за їх плечима чималий життєвий досвід, вони просто хочуть допомогти своїм дітям уникнути болю і помилок.

Батькам ми зобов’язані своєю появою на світ. Вони дбали про нас ще до нашого народження. Наші батьки – це ті люди, яким ми ніколи не будемо байдужі, навіть коли самі станемо бабусями та дідусями. Навряд чи в світі знайдеться ще хтось настільки надійний і відданий!

Анастасія ДУДА.

* * *

Щасливі і впевнені в собі ті люди, які мають родину.

Сім’я – це надійна опора і підтримка кожної людини: це права і обов’язки  один до одного. Це любов, ласка, взаєморозуміння і повага.

Я маю велику родину. Мої мама і тато, брати і сестри, тітоньки і дядьки, бабусі і дідусі – це великий колектив однодумців. Це добрі і працьовиті люди. Я щаслива, бо й досі живуть, радують і вражають своєю мудрістю мої прабабусі Галя і Таня та прадідусь Микола. Їм уже по 86 років. Дай їм Бог здоров’я.

Мої ж найближчі люди – це мої мама і тато. Мама, Ірина Василівна, працює вчителем початкових класів. Вона розумна, терпляча, творча особистість. У неї надскладне завдання: кожну маленьку дитину навчити не лише читати, писати, рахувати, а й виховати зі школярика Людину чесну, порядну, працьовиту, сердечну. А для цього моя мама поєднує в собі психолога, науковця, оратора, актора, організатора і ще багато чого. Мама завжди ввічлива, уважна до людей. Її поважають в колективі. Любов до творчості, мабуть, мені передалася від мами: уміння гарно малювати, писати вірші, створювати цікавинки з бісеру, мушлів. Саме вона вклала в моє серце святу любов до пісні, природи, краси рідної Петрівщини.

Мій тато, Леонід Вікторович, працює майстром на буровій дільниці залізорудного кар’єру. Він дуже відповідальний і поміркований у справах, дуже любить свою роботу, віддається їй сповна, і для мене він завжди буде взірцем того, як потрібно сумлінно трудитися, шануватися серед людей. Тато, що називається, веде свою сім’ю по життю.

Для мене мама і тато – наочна енциклопедія щасливих сімейних стосунків, приклад того, як треба вміти шанувати, підтримувати і щодня йти назустріч один одному.

Дуже підтримують сімейні відносини в нашій родині спільні справи: допомога бабусям у селі, подорожі Україною, часті перегляди давніх світлин, сімейні обіди, родинні пісні.

І яку б справу я не розпочинала, де б я не була – завжди відчуваю підтримку моєї родини. І тоді, мов бісеринки, на ниточку мого життя нанизуються мої успіхи.

Для мене мої батьки – взірець щирості, порядності, людяності. Їхні турботливі руки і люблячі серця ведуть мене по дорозі життя.

Дякую долі, що подарувала мені таку родину.

Спасибі, любі мої мамо й тату, що Ви є. Нехай ніколи не висохне живлюще джерело ваших сердець. Міцного здоров’я Вам, миру і довголіття.

Дарія СЕМЕНКО.