Богданівська сільська рада

До Богданівської сільської ради належать села Мала Ганнівка, Солдатське та Богданівка, які розташовані по обидва боки річки Ігулець. За статистичними даними 2011 року в них налічується 270 дворів, де проживає близько 500 чоловік. Переважна більшість з них - українці. Богданівська родюча земля багата ще й на корисні копалини. У її надрах знайдено поклади залізної руди, граніту, графіту та урану. На цій території також знаходиться заповідне ботанічне урочище місцевого значення «Питомник». Свого часу усі названі села адміністративно входили до складу П`ятихатського району Дніпропетровської області, і лише з 1935 року стали належати до Петрівського району Кіровоградської області. Сільська рада була створена у 20-х роках і до 60-х  її центром було село Мала Ганнівка. З 1927 року силами місцевої громади було розпочато будівництво семирічної школи, яка відкрила свої двері у 1932 році. Згодом у 60-х роках на цьому подвір’ї  з’явилися нові приміщення. У 30-х роках на базі батрацько-бідняцької комуни була створена сільськогосподарська артіль імені Петровського, яку очолив учасник громадянської війни, кавалер ордена Червоного Прапора Герасим Максімов. Напередодні другої світової війни на території сільської ради діяли колгоспи імені Петровського, «Нове життя» та імені Тельмана.

В роки війни захищати Батьківщину пішли більше півтори сотні мешканців сіл, і понад сотня з них більше вже ніколи не повернулися до рідних домівок. Багато захисників Вітчизни нагороджені орденами та медалями, а уродженця Богданівки В.Г.Косолапова було удостоєно трьох орденів Слави. Окупація сіл тривала понад три роки. У жовтні 1943 року територію сільської ради було звільнено від фашистів. В ході звільнення загинули 681 воїн різних національностей тодішнього Радянського Союзу, котрих було поховано в братській могилі Богданівки. Після війни, в 1950 році, три господарства об’єдналися в одне - колгосп імені Петровського. За ним нараховувалося 2950 гектарів орної землі. Очолив колгосп Г.Т.Галінський, а головою Малоганнівської сільської ради тривалий час був Н.О. Штанько. Рослинницькі і тваринницькі галузі працювали успішно. Переможці соціалістичного змагання, окрім матеріального заохочення, були відзначені ще й урядовими нагородами. Села зростали, з’являлися нові й нові вулиці. У 60-х роках села були електрифіковані, а в оселях заговорило проводове радіомовлення. В кінці шістдесятих, коли господарство очолив Станіслав Ченчой (який невдовзі трагічно загинув), було споруджено Будинок культури, тракторну бригаду, ФАП, поштове відділення, гуртожиток, дитячий садок, адміністративне приміщення колгоспу.

У Богданівці багато талановитих людей. Люблять тут художню самодіяльність, учасники якої постійно виступали на сільських та районних святах, особливо яскравих й багатолюдних за часів головування колгоспом В.М.Милостюка.

За рахунок збудованого Іскрівського водосховища повноводнішим став Інгулець, що дало змогу в сільськогосподарському виробництві використовувати гідромеліорацію, а на мальовничих берегах було збудовано сім баз відпочинку потужних промислових підприємств сусідньої Дніпропетровської області. Також на протязі багатьох років діяв міжколгоспний піонерський табір «Світанок», одними з перших працівників якого стали директор В.Тимченко і старша піонервожата В.Бублик. У 1973 році відбулося укрупнення колгоспів, тож колгосп імені Петровського увійшов до складу колгоспу «Дружба». Однак згодом, за велінням громади, вже у кінці 80-х років  вони знову розділилися. Тоді колгосп імені Петровського очолив О.Д.Пересунько. На початку вісімдесятих років на вулицях з’явилося тверде покриття, а до райцентру – асфальтована дорога, запущена АТС на 50 номерів, на повну потужність запрацював, відкритий ще в кінці 70-х років залізорудний кар’єр Криворізького ЦГЗК. До послуг мешканців району в селі Богданівці був збудований вугільний склад. У 2009 році населені пункти Богданівка та Солдатське були газифіковані переважно за рахунок власних коштів місцевих жителів, хоча значну допомогу в підведенні газогону до села надали той же ЦГЗК та ряд місцевих сільгосптоваровиробників. Блакитний вогник запалав у 90 садибах. Внаслідок кардинальних смін, які відбулися в сільськогосподарській галузі впродовж 90-х - 2000-х років, колишній колгосп Петровського припинив своє існування, а на його базі виникло одразу кілька сільгосппідприємств, найбільшим з яких стало засноване М.В.Неродою на початку 2000-х років ПСП «Богнер».

Сергій АНДРУСЕНКО

На знімках: група механізаторів колгоспу ім. Петровського; група тваринників разом із завідуючим МТФ О.Решоткою; Почесну грамоту сількора вручає редактор газети «Трудова слава» В.Павєльев активному дописувачеві, сільському голові Г. Закотіну; водій, депутат районної ради І. Амброзяк; сільський голова В.Желізняк на сходці жителів села; повний кавалер орденів Слави В.Косолапов разом з Героєм Соціалістичної праці, ветераном М.Матяшем; вихованці піонерського табору «Світанок»; перший вибух на залізорудному кар`єрі; залізна руда із богданівського степу.

(світлини 70 -2000-х років)

Фото автора.