Від того, що це словосполучення досить часто вживається, воно не стало (і, слід сподіватися, не стане) заяложеним штампом, як і означення «Революція Гідності», «Небесна сотня» тощо. Бо воно якнайкраще передає суть явища.

Ще вчора ці юнаки і молоді чоловіки були звичайними людьми, які навчалися, працювали, мали якісь мрії і плани. Та ці плани зруйнував підступний ворог, який підло завдав удару нам у спину якраз в той момент, коли наша держава переживала чи не найскладніший період у своїй новітній історії. Начебто «братня» Росія показала свою хижу імперську сутність, нацькувавши на Україну прикормлених нею сепаратистів-терористів, а згодом пішовши і на пряму агресію, аби нав’язати нам свою волю, не дати стати на шлях вільного розвитку, силою зброї приєднати до новітньої тюрми народів під назвою «Русскій мір».

Та кремлівські маніяки прорахувалися, бо цим планам завадили прості хлопці, які піднялися на захист Вітчизни, стали воїнами світла. Вони не були професійними солдатами, та об їхню мужність і стійкість зламали зуби і донецька «гопота» - покидьки, наркомани, злодюжки та інший асоціальний елемент без держави і прапора в серці, які назвали себе «ополченням», і вишколені російські десантники та спецназівці. Вони швидко засвоїли військову науку в боях, під свист куль, вибухиснарядів і ракет. Не пустили ворога на рідну землю, і ось тепер уже повернулися до рідних домівок з честю.

Петрівчани і представники усієї громади району 17 червня урочисто зустрічали чергову групу демобілізованих воїнів, які повернулися з зони бойових дій. Біля районного Будинку культури зібралися рідні і близькі воїнів, представники громадськості району, діти. Їх вітали квітами, хлібом-сіллю, оплесками, радісними посмішками.

І ось почесні місця на сцені зайняли Ярослав Іванишин, Микола Горяний, Олег Холод, Дмитро Мар’янов, Максим Міщенко, Андрій Якубовський та Роман Бурковський.

Їх найтеплішими словами привітали голова райдержадміністрації Сергій Завалій, голова районної ради Світлана Тилик, голова районної організації ветеранів України Олег Гіюк, військовий комісар Олександрійського об’єднаного військового комісаріату, учасник АТО, підполковник Андрій Карло, протоієрей Михайло Царук.

С.Завалій і С.Тилик вручили воїнам-фронтовикам спільні грамоти райдержадміністрації та районної ради. Крім названих вище, на заході не змогли бути  присутніми їхні побратими Микола Бочка, Володимир Азза, Василь Бойко і Ілля Свіргун, яких також було нагороджено грамотами (їх передали рідним).

Петрівщину, на жаль, не оминуло тяжке горе – наш земляк, ганнівчанин  Олександр Хруль загинув, захищаючи Донецький аеропорт. Учасники заходу вшанували світлу пам’ять Олександра, а разом з ним - і тисяч інших славних синів України, які віддали свої життя за її честь і незалежність, хвилиною мовчання. Своєрідним продовженням ритуалу вшанування пам’яті загиблих стала пісня «Мамо, не плач» у виконанні Юлії Шевченко.

Хвилюючим виявився виступ керівника волонтерського руху Алли Горністової. Вона розповіла про кожного з присутніх воїнів, знайшла надзвичайно точні і влучні слова, щоб дати характеристику кожному з них, вручила їм відзнаки волонтерської організації. Хлопці, у свою чергу, дякували волонтерам, рідним і близьким, всій громаді району за підтримку, без якої було б дуже важко. На запитання – чи страшно було, чи не було бажання ухилитися від служби, участі у бойових діях? – відповідали, що, звичайно, страшно, як і кожній людині, але звикли, навчилися переборювати і страх, і труднощі. А воювали за те, щоб ворог не прийшов на рідну землю, до рідних домівок.

До воїнів звернулася з материнським словом подяки за те, що з честю виконали святий обов’язок по захисту Батьківщини і радості, що повернулися додому живими, Наталія Євгеніївна Мар’янова, а також батько Іллі Свіргуна Степан Степанович. А.Горністова, зауваживши, що С.С.Свіргун – людина відома і шанована в районі, завідуючий поліклінічним відділенням райлікарні, звернулася до нього із запитанням – чи не було у нього бажання вберегти сина від війни, забезпечивши його відповідною медичною довідкою? (Для цього, чесно кажучи, навіть не треба йти на підробку документів, бо у наш час, мабуть, практично у кожної людини можна знайти те чи інше захворювання, якщо зробити прискіпливе обстеження – А.Р.) Відповідь Степана Степановича викликала бурхливі оплески, в залі, бо він сказав, що його син українець, тож повинен був стати на захист України.

Родини воїнів на знак безмежної вдячності за те, що виховали справжніх патріотів, за терпіння, мудрість і підтримку воїнів – учасників АТО були відзначені подяками голови райдержадміністрації та голови районної ради.

А далі для бійців прозвучали пісні «Повертайся живим» та «Україна – це я», які чудово виконали Ірина Нестеренко та Тетяна Луніна.

Наостанок воїни сфотографувалися разом з керівниками району та членами своїх родин на згадку про цю радісну і, водночас, сумну подію.

Анатолій РЯБОКОНЬ.

На знімках: спільне фото на згадку про щиру зустріч на рідній землі; гордою ходою з державним прапором, який на здичавілому Донбасі багато в кого викликав напади ненависті і люті; хліб-сіль захисникам від вдячних земляків; спільною грамотою районної ради та райдержадміністрації нагороджується Микола Горяний; перед сотнями пар очей на сцені героїчні воїни почувалися трохи ніяково; віддати данину шани героям зібралися чимало петрівців – усіх бажаючих старенький Будинок культури уже ледве вмістив; в особі керівника волонтерського руху району Алли Горністової наші воїни здобули собі справжнього Янгола-охоронця, адже Алла Павлівна готова прийти на допомогу не лише задля того, щоб бійці на передовій не залишилися голодними-роздягненими, а навіть і тут, щоб на сцені ніхто з них не розгубився від надмірного хвилювання, за що, зокрема, молодий офіцер Роман Бурковський їй дуже вдячний; з вітальними словами до бійців звертається наймолодша з волонтерок Аліна Деркач – просто подив і захоплення викликає інформація, що у волонтерському центрі, куди вона вперше прийшла разом зі своєю бабусею, цими ніжними дитячими пальчиками було виліплено не одну сотню вареників для воїнів АТО та приготовлено чимало інших смачних страв; з материнським словом подяки до героїв звертається мама одного з воїнів – Наталія Євгеніївна Мар’янова; зворушлива пісня “Мамо, не плач» у виконанні Юлії Шевченко, яку залслухали стоячи, у багатьох з присутніх викликала щирі сльози.