На даний час, коли відбуваються масштабні та швидкі процеси соціально-економічних і політичних змін в суспільстві, особливо важко доводиться дітям та молоді з її світоглядом, що ще не сформувався остаточно, рухомою системою цінностей. Уявлення неповнолітнього про мораль і право через вікові причини знаходяться на вербальному рівні, вони ще не стали усвідомленими, тим більше автоматичними регуляторами поведінки. Отже увага до підлітка, молоді в цей період повинна бути різко посиленою, особливо в плані попередження правопорушень та конфліктів.
Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватись своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Звичайно, у віці до 18 років неможливо знати детально всі закони. Але основне, що стосується дітей, вони повинні знати.
Юридична відповідальність - це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди супроводжується моральним осудженням порушника закону. Юридична відповідальність застосовується лише за певних обставин, передбачених законом, які називаються підставою відповідальності. Такою підставою є факт учинення правопорушення.
Правопорушення – порушення правової норми, заборони, встановленої суспільством. Тобто – це антисуспільне діяння. Держава та її органи мають право за законами карати правопорушників. Отже, правопорушення – це протиправне антисуспільне діяння, що заподіює шкоду суспільству і карається законом. Правопорушенням може бути не лише дія, а й бездіяльність. У деяких випадках бездіяльність буває аморальною, шкідливою суспільству, наприклад, якщо йдеться про ненадання необхідної допомоги потерпілому, коли можна було її подати.
Необхідно пам’ятати, що від проступку до злочину - один крок. Шлях до злочину розпочинається з розбещеності, неповаги до старших, жорстокості. До однієї з основних причин виникнення правопорушень також можна віднести відсутність почуття особистої відповідальності, що часто веде до співучасті у злочинних діях. Ця та інша причини можуть привести до скоєння злочину.
Але треба пам’ятати, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Кримінальна відповідальність настає за скоєння злочину, тобто суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним правом. Це посягання на суспільний лад держави, власність, особисті, політичні, трудові, майнові права...
Алкоголізм, наркоманія і токсикоманія є великим злом, що веде до розпаду сімей, скоєння злочинів, калічить долі людей. Найстрашніші наслідки наркоманії та алкоголізму – спустошена душа, моральне падіння, втрата сенсу життя. Значна частина людей, які вживають спиртне та наркотики, стають злочинцями. Вони належать до так званої групи ризику. Наркоманію називають чумою ХХІ століття. Наркоманія і токсикоманія приводять до повної деградації людини. Хто хоч раз спробував наркотики, той стає їхнім рабом назавжди.
Найнебезпечнішим видом правопорушення є злочин. За здійснення злочинів законодавством України передбачається кримінальна відповідальність (ст. 2 ККУ). Кримінальній відповідальності підлягають лише особи, які вчинили злочин (ст. 3 ККУ). Важливою ознакою злочину є винність. При скоєнні злочину винність проявляється по-різному. Існує кілька форм винності: умисел, необережність. Умисел – коли особа, яка вчинила злочин, усвідомлює цей злочин, передбачає суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажає здійснення цих наслідків. Злочин вважається вчиненим з необережності, якщо людина передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала їх настання, хоч повинна була, чи могла передбачити.
Кримінальне покарання – це особливий захід державного примусу, що застосовується за здійснення злочину. Кримінальне покарання може застосовуватись лише судом. Ст. 22 ККУ визначає мету та функції покарання. Надання допомоги, а також щире розкаяння, явка з повинною, активне сприяння розкриттю злочину – це обставини, що пом’якшують відповідальність. Обставини, що обтяжують відповідальність, - це здійснення злочину групою осіб за попередньою змовою, здійснення злочину в стані сп’яніння.
Незнання закону не звільняє від відповідальності, отже дитина повинна знати: якщо вона є малолітнім правопорушником, то їй і її батькам доведеться нести передбачену Законом відповідальність.
Отже, злочин – це суспільно небезпечне діяння, виявлене або в дії, або в бездіяльності. Злочин полягає в активних діях (крадіжка чужих речей, завдання тілесних ушкоджень іншим людям). Повідомлення про злочин є важливою умовою боротьби зі злочинністю і засобом запобігання їй та свідчить про громадянську зрілість людини. Воно не має нічого спільного з таким негативним явищем, як наклеп. Ябедник ніколи не виступить відкрито проти недоліків, а таємно обговорюватиме їх за спиною своїх товаришів. Якщо людина напевно знає про підготовлений або вчинений злочин, повідомити про який зобов’язує закон, але не виконує цього обов’язку, вона підлягає кримінальній відповідальності. Деякі інші види пасивної поведінки є злочинною бездіяльністю (неподання водієм допомоги людині, яка постраждала під час автомобільної аварії, неподання капітаном судна допомоги людям, які гинуть у воді).
Вік, з досягненням якого настає кримінальна відповідальність за злочин, - 16 років. Однак за вбивство, зумисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, зґвалтування, розбійний напад, крадіжку, злісне хуліганство, зумисне знищення або пошкодження державного майна громадян, що призвело до тяжких наслідків, а також за умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію, відповідальність настає з 14 років. На жаль, 14 - 16 - річні підлітки не завжди знають, що вони вже можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності. Підстави і принципи кримінальної відповідальності визначаються кримінальним правом. Кримінальний кодекс як офіційний документ визначає мету та види покарань.
Підводячи підсумок, хочу наголосити на тому, що наш основний Закон – Конституція, так як і Загальна декларація прав людини, гарантують нам можливість людського життя, ставлять його попереду будь-яких чинників нашого буття. Тому ми завжди повинні твердо пам’ятати: «Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий повний розвиток її особи». А саме: неухильно додержуватись Конституції та інших законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; шанувати і поважати державні символи України; не завдавати шкоди природі, історико-культурній спадщині; відшкодовувати завдані їм збитки. Немає прав без обов’язків, немає обов’язків без прав. І ще одну заповідь повинен запам’ятати кожен із нас: «Шануй батька свого і матір свою». Адже саме батьки дали нам життя, саме вони щоденно переживають за нас, хочуть, щоб ми завжди були здоровими та щасливими.
Ірина Лугова, начальник служби у справах дітей райдержадміністрації
