Істерика – іншого слова важко знайти! – яка піднялася після повідомлення про те, що іноземний фахівець Саша Боровик не отримав посаду в українському уряді, не має аналогів. Мов вогонь бурятську тайгу, охопив інформаційний простір вал злоби до власного уряду та його голови. Миттєво сформувалися наступні тези: по-перше, ображений іноземний фахівець був проголошений втіленням усіх можливих чеснот, починаючи від професіоналізму нечуваного рівня і закінчуючи захоплюючим подих патріотизмом. По-друге, Яценюк, який нібито посмів його образити, зарахований до сонму ворогів усього нового й прогресивного, а його рішення щодо Саші – остання крапля і чорна мітка.
Тому фігура генія варта уваги. Ми дійсно практично нічого не знаємо про Сашу Боровика (і, на жаль, не тільки ми, але й ті, кому «положено»). Однак навіть оприлюднена інформація примушує замислитись. Народився у Львові. Ну це таке – он, дивіться, музика Башмет теж там народився і навіть до захоплення Криму Путіним також вважав себе патріотом і був місцевою гордістю. 1990 року Саша втік (саме так, не переїхав, не емігрував - утік!) на Захід. Автор чудово пам’ятає, що 1990 року утікати з СРСР вже не було ніякої потреби, бо випускали практично всіх. Так що, схоже, що формула втечі використана задля більшого романтизму.
Далі. Сайт «Апостроф» 24 квітня навів фото відомого мисливця за депутатськими таємницями Влада Соделя із sms - листуванням депутата «Самопомочі» Олексія Скрипника і першого заступника міністра МОН Інни Совсун, в якій остання характеризує Сашу Боровика як «неадекватного лунатика» і хама. Тобто, маємо справу з людиною, яку, судячи з усього, важко уявити в командній грі. І Міносвіти – це вже третє відомство, про яке відомо, що туди намагався працевлаштовуватися унікальний фахівець.
Гарвардського диплома в нашому розумінні, як з’ясувалося, в Саші теж нема, тому що він Гарварда… не закінчував. Він прослухав там річний курс, отримав відповідний сертифікат. Крапка. Дванадцять років керівництва європейським відділом Microsoft може вразити будь-кого, тільки не обізнаних із західною системою хайтек-менеджменту. Звичайно, абикого на таку посаду не ставлять, проте жодного креативу, новаторства чи навіть самостійності в ухваленні рішень така посада не вимагає. Це звичайний чиновник-менеджер, який має демонструвати зростання доходів і не турбувати головний офіс власними проблемами. Звідки там може взятися реформатор з макроекономічними підходами – питання до тих, хто привів Сашу на Грушевського.
До того ж, щодо його юридичного генія. Людина, яка просто закінчила юридичний факультет вузу, ніколи б не почала називати себе заступником міністра, роздавати візитівки із такою посадою та сидіти в кабінеті із табличкою ДО офіційного призначення на посаду. Адже це чревато – це дуже схоже на привласнення службових повноважень або просто шахрайство.
Нарешті щодо реформаторських здібностей. На жаль, про це судити важко – адже до призначення, як з’ясувалося, на посаду радника в Міністерство економіки, Саша нічим не відзначився. Автору рядків не вдалося знати жодного інтерв’ю, блогу або просто статті пана Боровика. В найвідоміших пошукових ресурсах навіть немає посилання на цю «видатну» особистість у Вікіпедії. Про Сашу країна дізналася саме в той момент, коли він написав, як сильно образився на Яценюка. Отаке.
«Ітогі падвєдьом». В сухому залишку ми маємо доволі «мутну» особу, з сумнівними зв’язками, освітою, професійним досвідом. Якого миттєво весь український Інтернет проголосив невизнаним генієм, якого вже вдруге кинула невдячна Батьківщина-мачуха в особі, звичайно, прем’єра Яценюка. Як на мене, Україна зіштовхнулася з черговою блискучою інформаційною операцією, не виключаю, російського ФСБ. І це не параноя, бо нема для Путіна в українському керівництві людини, яку він бажав би закопати так глибоко, як Яценюка. За одну тільки ліквідацію газової годівниці він помножив би на нуль кого завгодно. І нинішня тактика Путіна щодо України набирає реальних рис: масований вогонь в зоні АТО і параллельно максимальні зусилля по розвалу України зсередини.
Все нормально, це війна, а на війні як на війні. Прикро інше – як багато людей, котрі щомісяця демонстрували зважену патріотичну позицію, повелися на цей манок. І прогноз наостанок: ми побачили Сашу у Шустера і Кисельова вперше, проте далеко не востаннє. Віднині постійна прописка там йому гарантована. А, як відомо, сценарії цих так званих ток-шоу пишуться в кабінетах, розташованих за тисячу кілометрів від української столиці на Схід.
Олена Котяш
