Святкування ювілейної річниці Великої Перемоги над нацизмом в Другій світовій війні завершилося для петрівчан на дещо сумній ноті: на 92 році пішов з життя активний член районної організації ветеранів України, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, почесний громадянин Петрового МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ КУНИЦЬКИЙ.
Народився Михайло Григорович 23 листопада 1923 року в Петровому.
З 1939 до початку війни 1941 року працював в колгоспі «Калініна» різноробочим.
У вересні 1943 року був призваний до лав Збройних Сил СРСР, де розпочав службу мінометником 82 мм мінометів 211 стрілецького полку 73 гвардійської дивізії.
Вперше Михайло Григорович взяв участь в бойових діях у боях за визволення рідного Петрового, далі – кровопролитні бої в районі Власівської балки, Бабенкового, де лінія фронту стояла довгих 4 місяці.
Пізніше брав участь у боях за визволення центральних та західних областей України, а потім - Угорщини, Румунії, Югославії, Австрії, де зустрівся з військами союзників по антигітлерівській коаліції, згодом – вже безпосередньо на території Німеччини, не дійшовши до Берліна лише якихось 70 км, оскільки разом з іншими бойовими підрозділами був перенаправлений до Японії, де й мав закінчити війну. Втім, повоювати на Далекому Сході не довелося, адже звістка про те, що вже підписаний Акт про капітуляцію імператорської Японії, застала бійців у ту мить, коли їх підрозділ був ще на півдорозі до далекосхідних кордонів країни.
Після звільнення з армії в березні1947 року Михайло Григорович повернувся до рідного селища.
Рік пропрацював трактористом в МТС, потім повернувся у свій колгосп імені Калініна, де трудився трактористом-комбайнером до 1956 року. У 1956 році колгосп імені Калініна, разом з декількома іншими дрібнішими господарствами, об’єднався в колгосп «Дружба», де демобілізований воїн продовжував працювати трактористом та комбайнером.
У 1983 році Михайло Григорович вийшов на заслужений відпочинок, проте ще згодом досить довго продовжував працювати електриком на будівництві та різноробочим у рідному господарстві.
Батьківщина високо оцінила заслуги Михайла Григоровича.
За мужність та героїзм, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, він був нагороджений: «Орденом Слави ІІІ ступеня», орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, Медалями «За відвагу» „За визволення Белграда”, „За перемогу над Німеччиною,” „Захиснику Вітчизни”, «медаллю Жукова» та багатьма іншими нагородами.
А з нагоди 50- річчя Перемоги у Великий Вітчизняній війні йому було присвоєне звання «Почесний громадянин селища Петрового».
Ветеран неодноразово відзначався грамотами та подяками районного та обласного рівнів.
Увесь час Михайла Григоровича супроводжувала по життю дружина Віра Григорівна, на жаль, також вже покійна, котра завжди була найнадійнішим його тилом.
Разом вони працювали в одному господарстві, разом виховали трьох доньок - Катерину, Лідію та Ніну, які подарували їм чотирьох онуків, дев’ятьох правнуків та вже й одного праправнука. До речі, один з його правнуків - Максим Громов - виявився гідним продовжувачем бойової слави свого героїчного прадідуся, адже в скрутну для країни хвилину в лавах добровольців став на її захист, приховавши навіть, що на початок військової служби не мав необхідних для цього 18-ти років (про це неодноразово розповідали багато центральних засобів масової інформації). Сьогодні Максим вже у званні сержанта і на посаді командира відділення (певне, наймолодшого за віком в Українських Збройних Силах) бере участь в антитерористичній операції на сході нашої держави.
Петрівчани дуже любили і поважали Михайла Григоровича Куницького. Неодноразово під час якихось знаменних дат чи подій вони запрошували його взяти в них участь у якості почесного гостя. Але невблаганна хвороба зробила свою чорну справу: 12 травня 2015 року, невдовзі після 70-річного ювілею Великої Перемоги, до якого він дуже мріяв дожити, перестало битися серце цієї мужньої людини
Члени Петрівської районної організації ветеранів України глибоко засмучені з приводу смерті Михайла Григоровича.
Ми висловлюємо щире співчуття близьким, рідним та друзям покійного.
Світла пам’ять про Михайла Григоровича назавжди збережеться в серцях усіх, хто його знав.
Царства небесного Вам, дорогий наш Михайле Григоровичу!
