Іван Петрович Яцина – постать для Петрового знакова, один з тих, чиє ім’я нерозривно пов’язане з періодом найвищого розквіту нашого району.

Народився І.Яцина 15 травня 1923 року в Зеленому, в селянській родині. Після звільнення району в 1943 році, як і всі юнаки, був призваний на військову службу і, як і всі вони, практично без підготовки направлений на фронт. Більшість їх і полягли неподалік від рідних домівок. Іванові ж фронтові дороги пролягли Україною (довелося звільняти і Кіровоград), Бессарабією, Румунією, Угорщиною, Австрією, Німеччиною. Під час Берлінської операції довелося йому, вже старшині, командиру взводу розвідувальників, супроводжувати в якості особистої охорони командуючого фронтом Г.Жукова. Нині відомо, що Жуков був дуже вимогливим, а часом і жорстоким до тих, хто не вмів бездоганно виконувати його накази, але дії бійців І.Яцини визнав зразковими, за мужність і відвагу під час виконання особливого завдання Іван Петрович був представлений до найвищої солдатської відзнаки – ордена «Слави». Закінчувати війну довелося в Чехословаччині, де багато німецьких частин не визнали акту капітуляції, підписаного 8 травня, і ще досить довго продовжували бойові дії.

Повернувся додому після демобілізації І.Яцина у 1948 році з багатьма бойовими нагородами. Крім ордена «Слави» його груди прикрашали два ордени «Червоної Зірки», «Вітчизняної війни», багато медалей. Пізніше до них додалися й інші нагороди.

З 1948 по 1954 рік працював бригадиром  комплексної бригади колгоспу «Переможець» в Зеленому, з 1954 по 1959 рік здобував освіту агронома, після чого очолив Петрівський колгосп ім. Леніна, яким керував 17 років. Під його керівництвом було збудовано потужну інфраструктуру господарства: млин, олійницю, ряд цехів з переробки сільгосппродукції, тваринницькі комплекси, тракторний та автопарк, майстерні, механізований тік, зерносховище та інші складські приміщення, теплицю, водонапірні башти, мережі водопостачання і зрошення полів. Колгосп став одним з найпотужніших господарств району. Велику увагу звертав і на розвиток соціальної сфери – було збудовано багато житлових будинків, утримувався Будинок культури тощо.

Як і бойові подвиги, на державному рівні була високо оцінена і мирна хліборобська праця І.Яцини – він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

З 1976 і до виходу на пенсію у 1984 році Іван Петрович працював головою Петрівської селищної ради. На цій посаді він також показав себе справжнім господарем, доклав рук до розвитку селища.

Пішов з життя ветеран і інвалід війни ІІ групи, Почесний пенсіонер України Іван Петрович Яцина у 2006 році. Він жив не даремно, пройшовши нелегкий життєвий шлях, щедро окропив рідну землю своєю кров’ю і потом, тому його добре пам’ятають односельці, згадуючи добрим словом.

Анатолій РЯБОКОНЬ.