З новим головним тренером – до нових здобутків!
Отож зіграно останній поєдинок в Кубку пам’яті Миколи Кудрицького, і ми маємо нагоду привітати ФК «Інгулець» з завойованими на цьому турнірі бронзовими нагородами. Успіх? Безперечно, з огляду на представницький і кількісний перелік команд, що взяли участь в турнірі, такий результат можна віднести в актив. Однак, зважаючи на реальний потенціал сьогоднішнього «Інгульця», а також на те, що майже впродовж усього турніру він впевнено і, як здавалося, надійно посідав першу сходинку, тепер такий успіх має відчутний присмак гірчинки.
Отже, як уже, мабуть, здогадалися наші читачі, в останньому своєму поєдинку на турнірі з далеко не найсильнішою командою «Альфа і Омега», що захищає кольори дніпропетровського молодіжного християнського центру, в якому нашим футболістам для здобуття Кубку потрібна була лише перемога, вони з поставленим завданням не впоралися. Більше того – зазнали першої і єдиної в цьому турнірі поразки з рахунком 0:1, не зумівши вирвати навіть нічиєї.
На жаль, як ми й передбачали, у вирішальній зустрічі відіграли свою роль певні навколофутбольні чинники, пов’язані з тим, що в обласній Федерації футболу Дніпропетровщини дуже вже не хотіли віддавати Кубок сусідам з Кіровоградської області: арбітраж був відверто упередженим і необ’єктивним, знову мали місце регламентні маніпуляції з заявочними списками команд і таке інше. Однак, і ми також про це говорили, сьогоднішній рівень ФК «Інгулець», за потрібної налаштованості на гру, дозволяє перегравати суперників такого рівня з будь-яким суддійством і з будь-якими маніпуляціями. Тим більше, якщо команда ставить перед собою серйозні завдання. Проте, як бачимо, з налаштованістю не склалося. Певне, помітив це й президент клубу Олександр Поворознюк, адже першим же його управлінським рішенням за підсумками виступу команди в зимових кубках стало звільнення з посади головного тренера Руслана Переверзія. Отож уже сьогодні на товариський поєдинок з кіровоградською «Зіркою» (про результат якого на момент виходу цього номера з друку буде вже відомо) діями команди на полі керуватиме новий головний тренер – донедавна спортивний директор клубу Михайло Дунець.
Що ж, таке рішення, очевидно, ще раз свідчить про серйозність намірів і завдань, які ставить перед своїми підопічними Олександр Григорович. Адже, віддаючи належне тренерському таланту Руслана Васильовича (ми все ж, гадаю, будемо вдячні йому за кілька яскравих сезонів, що він подарував їх нам – уболівальникам Петрівщини), з тим досвідом, авторитетом і знаннями, що їх має Михайло Дунець, - йому поки що конкурувати важко.
У послужному списку Михайла Михайловича чимало яскравих сторінок і як футболіста, і як тренера. Зокрема, в якості гравця (за ігровим амплуа Михайло Дунець був захисником) він виступав ще в радянські часи за команди «Динамо» з рідного Хмельницького, а також за вітебську «Двіну», калінінградську «Балтику» та семипалатинський «Спартак». Ще більш солідним є його досвід роботи в якості тренера. Так він у різні часи входив до тренерських штабів одеського «Чорноморця», львівських «Карпат», криворізького «Кривбасу», а в якості головного тренера очолював тернопільську «Ниву», рівненський «Верес», хмельницькі «Поділля» та «Динамо», чернігівську «Десну» і ще ряд інших клубів першої та другої ліг. Попрацював Михайло Михайлович головним тренером і за кордоном, зокрема в шведських командах «Юнселе АК» та «Фріска Вільор ФК», а також в молдовській «Олімпії». Словом, як бачимо, - послужний список такий, що заслуговує на повагу. Тож сподіватимемося, що так само шаною і повагою супроводжуватимуться й підсумки його роботи на Петрівщині, результати якої ми всі з вами зможемо оцінити вже в найближчі місяці.
Володимир КІФЕНКО.
