Відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом одного місяця:

- вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;

- вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників.

Показником масового вивільнення працівників є також вивільнення протягом трьох місяців 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників утворюваться спеціальні комісії за участю органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та сторін соціального діалогу в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 305 від 22 квітня 2013 року відповідно до якого ці комісії:

розглядають питання щодо можливості надання підприємствам, на яких передбачається вивільнення працівників, фінансової допомоги у формі пільгових кредитів, 

відстрочення платежів до місцевих бюджетів; 

вивчають питання щодо перепрофілювання або зміни форми власності підприємства;

подають пропозиції щодо: розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць у пріоритетних видах економічної діяльності, розвитку малого бізнесу, сприяння підприємницької діяльності вивільнюваних працівників, створення фермерських господарств; 

виділення із районного бюджету коштів для організації громадських робіт для працівників, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50% передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції.

«Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці» за формою 4-ПН роботодавці зобов’язані своєчасно подавати до служби зайнятості за два місяці до вивільнення.

За неподання або порушення порядку подання даних про заплановане масове вивільнення працівників, зазначених у пункті 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», з роботодавця стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виявлення порушення.

Штрафи, передбачені статтею 53 цього закону, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських заходів впливу, визначених главою 27 Господарського кодексу України. У разі несплати коштів (відмови від сплати) у місячний термін, як це обумовлено у законі, питання повернення грошових стягнень вирішується у судовому порядку.

Людмила Семенова, заступник начальника відділу надання соціальних послуг районного центра зайнятості.