Трохи менше місяця тому Україна відзначила сумну дату – річницю появи Небесної сотні. Тоді здавалось, що після перемоги Революції гідності країна нарешті встане з колін і вдихне на повні груди, скинувши з себе пута корумпованості і відвертої злочинності керівництва. Однак на мирну українську землю прийшла війна, і країні довелось пристосовуватись до життя в абсолютно нових умовах.

Але ми не втратили Україну. Уряду вдалось не просто знайти кошти на армію — вперше за всі роки незалежності на потреби оборони виділено понад 5% ВВП, а це значить, що нам вдасться захистити країну від зовнішнього агресора. Навіть такого потужного і підступного, як Росія.

Звісно, до перемоги сьогодні далеко, як і далеко до того часу, поки кожен з нас відчує себе в багатій і квітучій країні. Але хіба вдавалось комусь процвітати в умовах війни? Нинішній уряд взяв на себе вкрай невдячне завдання – під кулями російських військових і відвертих бандитів, під нападками перефарбованих «регіоналів» і радикалів-популістів вирівняти державний корабель і нарешті доправити його до тихого берега.

Шлях цей надзвичайно важкий, адже у спадок від попередньої влади нам залишилась порожня казна, щільне павутиння корупції, продажні судді. Сьогодні модно нарікати на уряд Арсенія Яценюка. Мовляв, жодних змін за три місяці його роботи не видно. Однак чи може хтось дорікнути Кабміну за те, що не отримує зарплату чи пенсію? Так, вони поки що не зростають, але якщо ми хочемо зберегти країну, то доведеться затягнути паски. Інакше зарплати та пенсії доведеться отримувати у рублях – якщо тим, хто вижив, путінські окупанти даватимуть хоч щось.

Втім, відсутність заборгованості перед бюджетниками – не єдине досягнення діючого уряду. Ще одне — теплі батареї у наших домівках. Попри тиск з боку Росії, попри погрози з боку «Газпрому» опалювальний сезон в Україні розпочався вчасно і грітись буржуйками українцям не довелось.

До речі, обіцяючи докорінно змінити і згуртувати країну, у Кабміні почали з себе. І вперше створили справді коаліційний уряд, в якому представлені всі члени парламентської коаліції – і «Блок Петра Порошенка», і «Народний фронт» Арсенія Яценюка, і «Самопоміч» львівського мера Садового, і «Радикальна партія» Ляшка, і «Батьківщина» Юлії Тимошенко.

Минуло лише три місяці, а нові урядовці вже втричі знизили кількість податків для малого і середнього бізнесу, і взялись за бізнес великий. Тобто, тих самих олігархів, які звикли висмоктувати з України всі соки, аби тільки напхати власні кишені. Однак Кабмін підняв ренту на руду, транспортування аміаку, видобуток газу і вирішив максимально зняти пільги з найбагатших, аби наповнити бюджет. Наслідки такого рішення яскраво видно в теленовинах: телеканали, які в Україні належать олігархам, нещадно критикують уряд, адже той позбавив їх можливості наживатись за рахунок держави.

Звісно, Кабміну можна докоряти значним зростанням тарифів на послуги ЖКГ. Та річ у тім, що без таких тарифів система ЖКГ просто розвалиться і вже за рік нам доведеться забути про централізоване водопостачання і порізати батареї на металобрухт. До того ж, без такого зростання, яке насправді є лише відображенням ситуації на ринку, уряду не вдалось би отримати кредит від МВФ. А значить, не вдалось би заручитись фінансовою підтримкою, що дозволить Україні не втрапити до прірви, куди її сьогодні всіма силами намагається заштовхати Росія. До того ж, критикани якось «забувають» повідомити, що соціально незахищені громадяни отримають субсидії.

Нинішній уряд і прем’єр насправді проявляють чудеса акробатизму, опікуючись одночасно і наповненням бюджету, і боротьбою з корупціонерами, і допомогою армії, і розвитком власного видобутку газу, і ще сотнями напрямків. І зупинятись, попри шквал критики, який сьогодні виливають на нього проросійські та олігархічні ЗМІ, не збираються.

Адже перші сто днів роботи уряду – це сто днів боротьби за успішну економіку України, за її справжню фінансову і сировинну незалежність. Плани Путіна миттєво захопити Схід зазнали поразки, його ж наміри влаштувати в Україну економічну кризу сьогодні наражаються на злагоджену і ефективну роботу українського уряду. І той, хто кричить сьогодні «все пропало» і «давайте міняти уряд», має усвідомлювати – він працює на Путіна. І може докричатись до того, що Путін поверне нам сумнозвісного «Азарича». От тільки чи за те ми стояли на Майдані? І чи за таке майбутнє сьогодні вмирають хлопці на Сході? 

Компетентно

Віктор Небоженко, політолог

Уряд, як би хто до нього не ставився, сформував бюджет – це дуже важливо. Це маркер того, що він взаємодіє з парламентом і Президентом. Уряд отримав гроші від МВФ, і факт того, що за час його роботи ми не бачили корупційних скандалів, - також позитивний показник. Тепер необхідно навчитися проводити економічну політику і прискорювати реформи.

Юрій Степовий