Питання функціонування і подальшого розвитку житлово-комунального господарства є одним з найскладніших у масштабах країни. Різноманітні проблеми у цій сфері накопичувалися впродовж багатьох десятків років. Нам у спадок дісталося житлово-комунальне господарство, яке базувалося на принципах державного протекціонізму, а нині змушене функціонувати в умовах ринкової економіки. Нехай в радянські часи люди за свою працю отримували досить невисокі зарплати, проте і комунальні тарифи були копійчаними. Існували цілі сфери економіки, які вважалися планово-збитковими. Тобто, заздалегідь передбачалося, що вони апріорі не можуть бути прибутковими, на їх утримання виділялися відповідні кошти з держбюджету.
За часи існування України як незалежної держави житлово-комунальна сфера так і не стала реформованою, адаптованою до ринкових відносин, за яких тарифи на послуги повинні бути економічно обґрунтованими. Це нібито розуміють усі, та біда в тому, що ціни на послуги, які дозволили б зробити житлово-комунальну сферу незбитковою, не під силу людям, більшість яких живуть за межею бідності. Це і є головною проблемою, яка не дозволяє нормально існувати системі ЖКГ, а громадянам отримувати якісні послуги за доступними цінами.
Наприкінці 70-х років минулого століття на державному рівні був затверджений план розробки родовища залізної руди на території нашого району. Крім будівництва власне залізорудних кар’єрів планувалося звести в Петровому великий житловий масив та інші об’єкти соціальної сфери і життєзабезпечення, в тому числі - водоочисну станцію. В райцентрі планувалося побудувати з десяток 9-поверхівок (а загалом багатоповерхових будинків майже чотири десятки) Будинок культури, інші об’єкти. На початку 80-х років ці плани почали втілюватися в життя, але через кілька років, з поглибленням кризи радянської економіки, темпи будівництва уповільнилися, а з розвалом Радянського Союзу навіть розпочате будівництво довелося припинити.
Свого часу водоочисна станція забезпечувала водою, крім житлового масиву райцентру, кар’єри № 3 і №4, планувалося, що водопровідною мережею буде охоплене все Петрове і навіть ряд інших населених пунктів – практично половина району. Саме на таку потужність вона і була розрахована. І, якби ці плани були втілені в життя, то баланс витрат і надходжень мав би зовсім інший вигляд, ніж це є на сьогодні. Тож не дивно, що нинішні тарифи покривають не більше третини реальних витрат на водопостачання і водовідведення. Відтак житлово-комунальне господарство райцентру постійно лихоманить, накопичилося чимало проблем. Однією з найгостріших є стан, у якому перебуває водоочисна станція.
Редакція отримала інформацію, що на даний час там склалася мало не катастрофічна ситуація, бо стеля, яка залишилася фактично без покрівлі, протікає, як решето, вода біжить на насоси та інше технологічне обладнання, що може стати причиною аварії. Селищний же голова І.Педан нібито недостатньо наполегливо переймається цією проблемою, а його дії щодо організації ремонтних робіт тільки шкодять справі.
Мені довелося побувати на об’єкті разом з головою районної ради С.Тилик. Я переконався, що там дійсно зі стелі тече, стіни в багатьох місцях вологі, насоси й інше обладнання доводиться накривати плівкою чи клейонкою. Стан приміщень просто жахливий, працівникам ніде переодягнутися, приймати їжу у нормальних умовах. Втім, побачене не дуже відрізнялося від того, що я бачив там ще кілька років тому, бо ж, як свідчить начальник відділу регіонального розвитку містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації С.Заєць, на водоочисній станції, збудованій у 1980 році, востаннє ремонт робили не менше, як 20 років тому, і впродовж цих років проблеми тільки накопичувалися.
Що ж робиться, щоб усунути хоча б частину проблем?
Приміщення водоочисної станції має, згідно з проектом, плаский дах. Зараз вже немає рації гадати – чому у той час проектувальники так полюбляли саме пласкі, а не шатрові покрівлі, які краще підходять для нашої місцевості, досить багатої на опади (мода, мабуть, така була). Як не важко здогадатися, дах вже давно протікає і потребує ремонту. І цей ремонт розпочався. Згідно з проектом, будівля тепер матиме шатровий дах. Кошторисна вартість проекту майже 975 тисяч гривень. Наприкінці 2013 року ПАТ «ЦГЗК» виділив 270 тисяч гривень на реконструкцію даху, але тільки наприкінці минулого року ремонтні роботи розпочалися. Тож на адресу І.Педана пролунало звинувачення в тому, що він використав ці гроші не за призначенням.
Водночас селищний голова пояснює це тим, що освоїти досить значну суму негайно не мав можливості, бо тоді ще не було проекту реконструкції, дозволу на початок робіт тощо (слід врахувати, що був уже кінець року). Тому гроші використали на інші потреби. А коли вже отримали проект і був визначений підрядник – фірма «Аква-пласт» з Кривого Рогу, тоді й розпочалися роботи. Вони були профінансовані селищною радою в сумі 298465 гривень. Тобто – селищна рада виділила навіть дещо більшу суму, компенсувавши таким чином кошти, виділені ЦГЗК. І хоча ці гроші вже повністю освоєні підрядником, він роботу не припинив, сподіваючись, що і подальші платежі не забаряться (я, дійсно, бачив, що робітники на даху виконують якісь роботи). Днями депутати селищної ради на сесії вирішили ви-ділити на продовження робіт ще 380 тисяч гривень. І.Педан запевнив, що найближчим часом розпочнуться роботи по стропильній частині будівництва покрівлі, а остаточно завершити її спорудження планують до кінця поточного року. Під час уточнення бюджету будуть виділятися необхідні суми на завершення реконструкції. Коли вона буде встановлена, тоді і буде гарантія, що зі стелі не тектиме.
Для того, щоб повернутися до питання стосовно того, наскільки правильно селищним головою були організувані ремонтні роботи, слід сказати, що для того, аби встановити покрівлю, потрібно побудувати стовпчики для закріплення стропильної її частини. Для їх фіксації на існуючій покрівлі були пробиті заглиблення. Вийшло так, що дірки у покрівлі пробили, але стовпчики не встановили, тож у ці отвори тече вода. Коментуючи це, начальник водоочисної станції Ю.Граданович каже, що дбайливий господар, будуючи нову хату, спочатку придбаває всі необхідні для ремонту матеріали, а лише потім розпочинає ламати стару оселю. Слід було робити отвори у стелі тоді, коли вже все є для продовження робіт.
На цей закид селищний голова відповідає, що у проекті реконструкції покрівлі були деякі погрішності: товщина покрівлі виявилася значно більшою, ніж вважали проектувальники, тому отвори для стовпчиків довелося робити глибшими, і для того, щоб вони були необхідної висоти, не вистачило матеріалів. Як вже сказано вище, найближчими днями роботи по облаштуванню стропильної частини розпочнуться, а отже отвори зникнуть.
І.Педан говорить, що узгодив з керівником підрядної організації, що, в першу чергу, покрівлю встановлюватимуть над найбільш пошкодженими ділянками стелі, аби вода не потрапляла на технологічне обладнання.
Проблема безаварійного функціонування водоочисної станції стосується всіх жителів Петрового та деяких інших населених пунктів. Тому ми триматимемо будівництво покрівлі на цьому об’єкті під постійним контролем, про що і інформуватимемо наших читачів.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
