Усе в нас має свою дату:
Чи то людина, чи предмет.
Ми час той звикли святкувати,
Його появу, той момент.
Тож і в районці нашій свято:
Їй вперше вісімдесят літ.
Це й для газети небагато,
Хоч вже такий у неї слід!
Коли береш свою районку,
Бачиш народження їй рік.
Від влади там перші колонки,
На свята їх – сягає пік!
Тож це – трибун мого району.
Чи головним був комуніст,
Чи в незалежність, мов з полону,
Влади й народу, вона – міст.
Вже вісімдесят «Трудовій славі»,
Прийшлось багато їй пройти.
Мінялись влади і держави,
Та не мінялась лише ти.
Редактори лиш там мінялись:
Їй Лохвицький довго служив,
Павельєва роки згадались,
Кіфенко їх ось замінив.
Була завжди вона з народом,
Й писала теж про свій народ.
Щось гарне кожен там знаходив,
Якийсь життєвий епізод.
Завжди цікава ця газета,
Бо в ній працює справжній спец.
Гідна платня їх пішла в Лету.
Тримає лиш – вогонь сердець
Скільки було в ній позаштатних,
Які писали ті статті!
Про хліборобів наших знатних,
І хто був прикладом в житті.
Спецкор днював і жив у полі,
На ферму йшов, як люд весь спав,
Та радий був він своїй долі,
Що журналістом колись став.
Тож привітаємо їх з святом,
І довгих літ їм всім життя!
Хай гарних тем пишуть багато,
Й жило щоб довго їх дитя.

З повагою ваш дописувач Володимир Паладько.