Шановні депутати місцевих рад, сільські та селищні голови, шановні працівники органів місцевого самоврядування, високоповажна громадо Петрівщини!
Місцеве самоврядування в Україні має давні і глибокі історичні традиції. Однак вперше, принаймні в нашій новітній історії, ми відзначатимемо День місцевого самоврядування за таких непростих, я б сказала – навіть трагічних обставин, коли одна частина української території анексована з використанням військових підрозділів країни-сусідки, котра проголошувала себе одним з гарантів нашої незалежності, на іншій, знову ж таки за її безпосереднього втручання, виникли самозвані псевдодержавні утворення, а крім того – щодня ведуться бойові дії, що спричиняють загибель кращих синів і дочок країни, несучи горе і сльози в їх родини. Все це, на превеликий жаль, істотно затьмарює радість від свята. І все ж, ми не маємо права сьогодні бути слабкими, ми в жодному разі не повинні піддаватися капітулянтським, панічним настроям, адже правда і справедливість на нашій стороні, а відтак і перемога обов’язково буде за нами.
Сьогодні, коли термін каденції рад шостого скликання та керівників органів місцевого самоврядування, обраних на цей же строк, виходять, так би мовити, на фінішну пряму, ми можемо підбити уже певні підсумки нашої спільної роботи, відзначити, що нам вдалося зробити, а що ще не вдалося. І, як це зазвичай буває – чим більше зроблено, тим більше нових планів, нових завдань на перспективу, досконалість – бо ж, як відомо, не має меж.
Вважаю, що стратегічно правильним кроком на початку нашої діяльності було рішення посилити потужності і можливості комунальних служб, що відповідають за стан довкілля, за облаштування благоустрою. Говоритимемо відверто, район був уже так засмічений і захаращений, що далі з цим миритися просто було неможливо. Адже ми дожилися до того, що у нас сміттєзвалища вже стали виникати просто посеред населених пунктів, як, приміром, в Петровому по вулиці Кошового, або в зеленій зоні біля двадцятих будинків, чи обабіч автошляхів, як це було на дорозі Петрове – Жовті Води (неподалік с. Петрівського). Тож я дуже вдячна депутатському корпусу районної ради, котрий підтримав нашу ініціативу про придбання кількох одиниць сміттєзбиральної техніки, асенізаційного автомобіля, екскаватора, бульдозера та трактора для збирання сміття, завдяки чому ми тепер можемо вести ефективну роботу по наведенню належного санітарного стану на територіях сільських і селищних рад району. Також, безумовно, очевидним здобутком органів місцевого самоврядування нинішньої каденції стала робота по освітленню населених пунктів, зокрема, починаючи з 2010 року, кількість світлоточок зросла в чотири рази і на сьогодні вже становить майже 1 тис.200 одиниць. Щоправда, з огляду на гіркі реалії сьогодення, коли ми змушені скорочувати енергозатратність фактично усіх сфер життя, цей процес поки що призупинено, але я переконана, що це явище вимушене і тимчасове. Принаймні перспективи Петрівщини бачу лише в освітленій і привабливій країні, а не в пітьмі і в мороці.
Відтак хотілося б добрим словом згадати персонально тих, хто особисто доклав зусиль до виконання заходів у рамках приграми «Світла Кіровоградщина», завдяки чому вулиці наших сіл і селищ набули зовсім іншого – обжитого вигляду. Безперечно, в Петровому значний обсяг робіт по освітленню здійснив світлої пам’яті Євгеній Іванович Субботній. На жаль, проблеми зі здоров’ям не дозволили йому довести до кінця усе заплановане, адже задумів справді було чимало. Разюче змінилися тепер нічної доби вулиці Нового Стародуба, за що щира вдячність сільському голові Віктору Григоровичу Заїці та депутату районної ради Миколі Олексійовичу Давидовському, Ганнівки та Володимирівки за безпосередньої участі сільського голови Ніни Степанівни Цапенко та депутата районної ради Олександра Григоровича Поворознюка, Чечеліївки та Олександрівки, де сільчани мають завдячувати своєму голові – Сергію Павловичу Дяченку. Власне, над освітленням місцевих територіальних громад, як і загалом над станом благоустрою, належно попрацювали усі органи самоврядування та їх керівники, тож висловлюю щиру вдячність своїм колегам.
І певне, було б неправильно не згадати вдячним словом депутата районної ради Віталія Леонідовича Писаренка, адже фактично усі роботи по освітленню населених пунктів району проводилися за його сприяння і безпосередньої участі.
Не скажу, що усе і в усьому, через що нам довелося пройти у ці роки, було бездоганним. Зокрема, я особисто дещо більшої підтримки очікувала від районної організації своїх колег-однопартійців, представників тієї політичної сили, яка мені й делегувала цю відповідальну місію – представляти її обличчя в районній раді. В багатьох випадках, коли мені важливо було б відчути їх плече підтримки, я навпаки отримувала підніжки: то за якісь вигадані гріхи мене виключали з партії, то навпаки – коли політична ситуація в країні змінилася на діаметрально протилежну, ті ж самі персоналії уже руками своїх нових ситуативних союзників намагалися влаштувати щодо мене процедуру «люстрації», мовляв, як уже представникові «колишньої злочинної влади», або ж і взагалі, разом з ними, не з’являлися на сесійні засідання, аби зірвати їх через відсутність кворуму.. І сміх, і гріх! Я вирішила не ув’язуватися в усі оці інтриги та чвари, а добросовісно робити свою справу так, як сама це розуміла і відчувала, і як мене виховали мої батьки, котрим за це буду щиро вдячна довіку.
Однак, певне, було б неправильно не сказати й про тих моїх колег-депутатів, а також сільських голів, котрі мене беззаперечно підтримали в скрутну хвилину – і не лише добрим словом, а передусім своїми результативними діями, котрі дали людям відчуття, що влада існує передусім для громади, для суспільства, а не сама для себе. Відтак у цей святковий день хочу згадати добрим словом Костянтина Володимировича Міщаніна - доброго господаря, який свого часу очолив СВК «Агрофірма «Маріампольська» - потужне сільгосппідприємство – зумів його утримати на висоті, а окрім того – продовжив підтримувати і розвивати соціальну сферу Луганської сільської ради (мені, до речі, дуже втішно, що він обрав дуже чесну і порядну позицію стосовно відомих подій, пов’язаних із махінаціями навколо земельних угідь на території Луганської сільської ради), Володимира Григоровича Деркача – людину стриману, по-чоловічому небагатослівну, але таку, що своїми конкретними справами робить дуже багато для розвитку району, для його авторитету на рівні області, Миколу Олексійовича Давидовського, котрий разом зі своїм сином Андрієм сьогодні докладають чимало зусиль для утримання об’єктів соціальної сфери в Новому Стародубі - підтримують дитсадки, школи, амбулаторію. Сьогодні наша країна обрала своїм вектором розвитку європейський вибір. Але я переконана – якщо хтось ще не розуміє, що таке європейський підхід до людей, до довкілля, до своєї справи, то побувайте в «Зарічному» і побачите, як слід господарювати і дбати про свої території та про людей, які там живуть. Словом, не маю жодного сумніву, що коли усе оце жахіття в державі, що ми його маємо сьогодні, закінчиться, коли в Україні нарешті запанують мир і злагода, то відродження нової, по-справжньому сучасної європейської України розпочнеться з таких господарств, як ПП «Зарічне». Або як ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська», керівник якого - він же депутат районної ради Олександр Григорович Поворознюк, має, як, певне, і будь-яка інша успішна й самодостатня людина, чимало недругів і заздрісників. Однак це не заважає йому і самому надійно та впевнено йти по життю, і облаштовувати належним чином світ навколо себе. Саме завдяки менеджерському таланту Олександра Григоровича отримало нове дихання колись уже помираюче господарство СВК «П’ятихатський», котре за останні роки перетворилося в потужну агрофірму.
Разом з тим змінилися до невпізнаності села, на території яких знаходяться підрозділи агрофірми – Ганнівка, Володимирівка, Рядове. Не залишається байдужим Олександр Григорович і до інших об’єктів та споруд, що визначають обличчя нашої з вами Петрівщини. Що ж стосується нещодавно реконструйованого стадіону «Інгулець» та створеної футбольної команди, яка на його полі захищає футбольні кольори Петрівщини – то це взагалі видається фантастикою! Хтось ще пару років тому міг собі хоча б уявити, що в Петровому коли-небудь буде команда, яка виступатиме в Професійній футбольній лізі України? А сьогодні це вже майже сталося – принаймні я не сумніваюся, що рішення атестаційного комітету ПФЛ щодо участі ФК «Інгулець» в другій лізі української першості буде для усіх нас втішним і обнадійливим. Відбудований ним стадіон в Петровому став гордістю і справжньою окрасою нашого району, хоча на протязі багатьох уже років він просто заростав бур’янами і амброзією. І знову ж таки - цікавий ми народ, українці. Адже й зараз трапляються ті, хто замість порадіти створеному, починають з’ясовувати: а заради чого це Поворознюк вклав такі кошти в об’єкт, який не приносить прибутку? Щось тут не чисте…
Тож хочу відповісти скептикам: вклав кошти заради людей і для людей, заради того, щоб наша молодь почала займатися спортом, а мешканці району своє дозвілля могли провести, переглядаючи цікаві футбольні баталії, а не тиняючись по підворіттях.
Певне, я не була б щирою, аби не зізналася, що в нашій районній раді маю кістяк депутатів, у чиїй підтримці взагалі ніколи не сумнівалася і, переконана, - не сумніватимуся. Це мої друзі-колеги, працівники Петрівського кар’єру: Роман Петрович Сокол, Іван Павлович Данілік, Сергій В”ячеславович Малихін, Василь Георгійович Береславський, ну й, звичайно ж, Олександр Вікторович Тилик. Ці хлопці завжди, за будь-яких умов, ладні простягнути руку підтримки, без їх допомоги ми не змогли б збудувати скільки дитячих майданчиків, як ми їх маємо сьогодні, та й стосовно усіх інших проблем – вони ніколи не залишаються сторонніми спостерігачами, а скрізь намагаються підставити плече – де дружньою порадою, а де й конкретними справами. Ось, приміром, один з найсвіжіших таких прикладів: придбання меблів для Петрівського НВК на суму 80 тис.грн., чим маємо завдячувати Олександрові Вікторовичу.
Мені також дуже приємно мати справу з такими колегами-депутатами, як Валентина Вікторівна Кроловецька, Людмила Григорівна Дусмурадова, Катерина Миколаївна Галуган, Тамара Вікторівна Сакара, про спільну співпрацю з якою на протязі майже року в мене залишилися виключно приємні, позитивні відчуття, адже багато в чому ми мали спільне бачення питань розвитку району, його подальшої перспективи. Також дуже вдячна за продуктивну співпрацю своїм найближчим помічникам – Володимиру Васильовичу Руденку та Борису Івановичу Гнатюку. В усіх добрих справах і починаннях я також відчувала їх тверде і надійне плече. Завжди можу бути впевненою в надійності і високопрофесійності таких сільських голів, як згадувані вже Ніна Степанівна Цапенко, Сергій Павлович Дяченко, Віктор Григорович Заїка, а ще - Інна Вікторівна Беркун, Іван Васильович Шульга, Олексій Іванович Соботюк, Наталія Олександрівна Лепська, також відзначила б і Миколу Борисовича Платошина, з яким ми, щоправда, довго шукали порозуміння, але, здається, зрештою таки дійшли згоди в багатьох питаннях продуктивної співпраці.
І хоч День місцевого самоврядування не стосується представників вищого депутатського корпусу нашої держави, все ж хочу з нагоди цього свята привітати й народного депутата України, обраного по нашому виборчому округу, - Кузьменка Анатолія Івановича. Власне, ще будучи депутатом обласної ради, Анатолій Іванович ніколи не був байдужим до проблем і потреб Петрівщини: допоміг з придбанням необхідного медобладнання для Центральної районної лікарні, зробив капітальний ремонт в будівлі районної ради ветеранів, надає постійну матеріальну підтримку багатьом об’єктам соціальної сфери. Надалі ж, в цьому майже не маю сумніву, - наша співпраця буде ще тіснішою і продуктивнішою.
Я дуже вдячна за допомогу і підтримку нашим колегам з районної державної адміністрації, і зокрема Олександру Івановичу Анісімову, Ігорю Геннадійовичу Дементьєву, Ользі Олексіївні Сємєховій. Зізнаюся – дуже багато чого із задуманого ми без їх допомоги не зробили б, сподіваюся, що й вони також цінують наші партнерські взаємини.
Разом з тим – нам належить ще багато чого зробити уже невдовзі. Серед найближчих планів – очищення русла Інгульця (ця проблема вже давно потребує вирішення, і для її вирішення ми закумулюємо необхідні ресурси з природоохоронного фонду) і нарешті ремонт вже довгостраждального мосту, що в центрі Петрового. Продовжуватимемо й інші заходи, спрямовані на розвиток і благоустрій населених пунктів району.
А взагалі зі свого такого, можливо, ще й не дуже вагомого досвіду управлінської роботи, я все ж зробила для себе такий висновок: я вважаю, що будь-який керівник повинен залишити по собі хоча б якісь результати конкретно зроблених справ. Скажімо, я для себе визначила такими справами реконструкцію набережної і парку в нашому селищі, а ще – дитячі майданчики і автобусні зупинки. Звичайно, без допомоги своїх колег з районної державної адміністрації та районної ради ці об’єкти, мабуть, не відбулися б. А ще я зрозуміла що без людей, котрі тебе оточують, - керівник нічого не вартий. Але для того, щоб ці люди тобі повірили, пішли за тобою – слід відриватися від зручного крісла і ставати працювати з ними нарівні. Якщо хочеш щось створити, побудувати, то повинен сам стояти на цьому будівництві.
Ми планували вже цього року урочисто відкрити і набережну, і парк, однак, на жаль, не заваді вже стала справжня зимова погода. Щож, відкладемо цей захід до весни, а тим часом ще попрацюємо над вдосконаленням – встановимо додаткові лавочки в парку, обладнаємо волейбольний майданчик і тоді вигляд парку буде вже майже довершеним. Разом з тим уже зараз хочу висловити вдячність усім, хто допоміг нам створити цю красу власними коштами та фізичною працею. Шкодую лише, що на протязі кількох останніх десятиріч в селищі так мало було зроблено для людей, для їх більш комфортного життя і дозвілля.
Наостанок торкнуся болючої теми: цього року було підступно вбито нашого колегу Івана Дмитровича Великого. Безумовно, це велика втрата як для Йосипівської сільської ради, яка його обрала депутатом, так і для усього району в цілому. Відчувалося, що Іван Дмитрович, з огляду на його авторитет та ділові якості, міг би зробити ще багато корисного і доброго для району… Міг би, але жорстока доля розпорядилася по-своєму. Тож царства йому небесного і вічної пам’яті.
А тим часом вітаю усіх жителів району з Днем місцевого самоврядування! Бажаю усім щастя, міцного здоров’я, невичерпної енергії, добра, благополуччя і, що найголовніше сьогодні, – мирного неба над головою, злагоди, порозуміння і єдності в суспільстві.
І нехай береже вас Бог!
Світлана Тилик, голова районної ради
