Життя дитини – є неоціненним скарбом не лише для батьків, а й для всього суспільства. Однак, все частіше світова спільнота стикається з проблемою самогубства неповнолітніх, і Україна – не виняток.

Тому ще на перших етапах розвитку дитини, з метою попередити суїцидальну поведінку дитини в майбутньому, батькам, її близьким, вихователям необхідно вселити відчуття дитиною себе як такою, котру люблять, почуття захищеності і цілковитого прийняття з боку дорослих.

Для дітей молодшого шкільного віку, як зазначають психологи, психотравмуючі ситуації пов’язані передовсім з потребою позитивної оцінки з боку дорослих, насамперед, учнів і батьків, особливо щодо успіхів у навчанні, а також із бажанням посісти сприятливе становище у системі міжособистісних стосунків колективу класу, бути таким, як усі. Незадоволення цих потреб викликає емоційну напруженість, негативні переживання.

Через незрілість і відсутність життєвого досвіду навіть незначна конфліктна ситуація здається дитині безвихідною, а тому стає надзвичайно суїцидонебезпечною. Велике значення у цьому віці мають напружені сімейні стосунки. Втрата довіри у стосунках із батьками — один із сильних стимуляторів суїцидального синдрому у дітей та підлітків. Але ще хворобливіше вони сприймають навіть не конфлікти з батьками, а їхню холодну байдужість. У дитини немає іншого виходу як звернути на себе увагу, навіть таким чином.

Суїцидальна поведінка неповнолітніх має демонстративний характер, це своєрідний крик про допомогу, а тому її попередження на перших етапах життя маленької людини та участь усього суспільства і держави у її подальшому розвитку є запорукою попередження дитячих смертей.

Андрій Сидоренко, старший прокурор прокуратури району.