Певне, для більшості хлопчаків у дитинстві найулюбленішими забавками були іграшкові автомобілі і трактори. Їм завжди знаходилася робота у пісочниці. Не оминув цей потяг до техніки і Ваню. А коли хлопець підріс, то став приглядатися вже й до справжньої вантажівки, якою керував батько, і сам мріяв покермувати багатотонним «КамАЗом». Тато ж на прохання сина відповідав: «Вивчиш правила, отримаєш водійське посвідчення - тоді і сядеш за кермо». Відтоді Іван тільки й мріяв про якомога швидше закінчення школи, бо вже твердо вирішив здобути професію шофера. Поступивши до Олександрійського професійно-аграрного ліцею, з великою наполегливістю вивчав автосправу. За півроку оволодів знаннями не лише водія вантажного автомобіля, але й механіка. Прикро було хлопцеві, що батьки розлучилися, і мамі довелося ростити двох дітей самій. Адже йому так хотілося похизуватися перед татом новеньким посвідченням вже з кількома відкритими категоріями, що давали право не просто бути водієм-професіоналом, а й керувати автокраном і навіть працювати механіком. Щойно після здобуття професії, юнака призвали до Збройних Сил України. Він потрапив у навчальний батальйон «Десна», а вже через півроку, в якості водія, служив у інженерних військах неподалік Житомира. Невеликий на зріст Іван виглядав крихітним поруч зі своїм потужним «Уралом». За час служби доводилося йому не лише доставляти на пости одночасно більше тридцяти військовослужбовців, а й, за необхідності, і самому ставати у наряд. Служба не пройшла марно, а повернувшись до родини, юнак став змужнілим та організованішим, тож вдома не засидівся і вже незабаром влаштувався на роботу в ТОВ Агрофірма «Фортуна» за здобутою професією. Нещодавно відкрив у водійському посвідчені ще одну дозвільну категорію і на жнивах возив збіжжя вже «КамАЗом» з причіпом. У разі виробничої необхідності сідає за кермо менш громіздкого «ГАЗона» або «УАЗа». Працьовитого хлопця по-товариському прийняли у трудовому колективі, а за добросовісне ставлення до роботи з нагоди Дня працівників сільського господарства, рішенням адміністрації сільгосппідприємства його фотопортрет розміщено на місцевій Дошці Пошани. Таке визнання заслужене, адже Іван наполегливий та беручкий до роботи. Він дбайливо використовує закріплені за ним автомобілі, які зараз готує до весняно - польових робіт.

Сергій  АНДРУСЕНКО 

На знімку: Іван Чудний