Цієї неділі, як і зазвичай кожної третьої неділі листопада місяця, ми відзначатимемо одне з найголовніших наших професійних свят – День працівників сільського господарства. Свято працівників села – це вінець напруженої самовідданої праці, сповненої нескінченними турботами і хвилюваннями, радісними здобутками та прикрими втратами, недоспаними ночами та гіркими розчаруваннями. Тож невипадково його відзначають по завершенні вже всього осіннього комплексу сільськогосподарських робіт, коли залягає на спочинок земля і дає змогу вірним своїй долі працівникам також дещо розслабитись.
Праця трудівників сільськогосподарської галузі завжди цінується і є найважливішою та найнеобхіднішою, адже значною мірою завдяки саме їй примножується добробут і благополуччя країни та її громадян. Та й не секрет, що для більшості з нас українське сало, домашня ковбаска та свіжовипечена паляниця є особливою смакотою, з якою не зрівняється жоден заморський делікатес. А тому трудівники села невтомно і наполегливо працюють, щоб з року в рік виробляти якомога більше та якіснішої сільськогосподарської продукції, щоб з кожним роком загальноукраїнський коровай ставав все вагомішим.
У поточному році валової сільськогосподарської продукції в Україні вироблено на 16 відсотків більше, ніж попереднього року. А найбільший же її приріст відмічено у нас на Кіровоградщині - на 36% більше від показників попереднього року.
І, безумовно, чималий внесок в загальноукраїнський коровай внесли трудівники нашого району. В даному разі зрозуміло, що поняття «коровай» вживаємо в більш широкому, алегоричному розумінні. Передусім – це пшениця, яка по нашому району є основною озимою і продовольчою культурою та забезпечує найбільші і сталі врожаї. Не став винятком і цей рік. Цієї найважливішої культури зібрано по 44,3 центнери з кожного гектара, що на 2 ц більше показників попереднього року та дало можливість забезпечити валовий збір в обсязі 52256 тонн.
Найбільша її врожайність зафіксована в ТОВ «Верес» - 62,3 ц., ТОВ «Агрофірма «Маяк» - 57,8 ц., СВК «Агрофірма «Маріампольська» - 55,2 ц., ТОВ «Агрофірма «Фортуна» - 53,8 ц. та ТОВ «Малинівське» - по 53,5 центнерів з кожного гектара. Керують цими господарствами Василь Миколайович Осовський, Володимир Петрович Кузнєцов, Костянтин Володимирович Міщанін, Леонід Іванович Назарук та Олександр Васильович Каренін, а агрономічні служби очолюють Вадим Миколайович Басараб, Сергій Вікторович Гавриленко, Володимир Іванович Міщанін та Олександр Анатолійович Дудко.
Дещо менша врожайність у порівнянні з озимою пшеницею і показниками попередного року, через не зовсім сприятливі кліматичні умови, у озимого ячменю і кукурудзи, але загальний вал зернових за рахунок пшениці все ж не зменшився й становить понад сто п’ятдесят тисяч тонн при середній врожайності – 40,3 центнерів з гектара, тобто на рівні середньообласного показника.
Тривала літня засуха негативно вплинула на врожайність такої важливої олійної культури, як соняшник, але загальний валовий збір не скоротився через збільшення посівних площ та склав – 55718 тонн.
Кожен із нас розуміє, що смак хліба значно кращий і поживніший у поєднанні із продукцією тваринницької галузі, зокрема з парним молоком та з уже згаданим салом чи м’ясом. А тому поряд з виробництвом рослинницької продукції в окремих господарствах району серйозну увагу приділяють тваринництву. Показники цієї галузі на протязі останніх десяти років залишаються майже стабільними. Зокрема, і в цьому році вироблено і реалізовано 7233 центнерів м’яса та 3973 тонн молока. Тут, певне, можна вважати деяким позитивом те, що попри зменшення загального поголів’я тварин, його продуктивність підвищується, що дозволяє не скорочувати обсяги виробленої продукції.
Уже традиційно флагманом виробництва тваринницької продукції в районі залишається СВК «Агрофірма «Маріампольська», в господарстві якої вироблено та реалізовано половину м’яса та третину молока від загальнорайонного показника. Втім, за продуктивністю корів маріампольці поступилися лідерством ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська».
Збільшення показників виробництва та підвищення якості продукції головним чином визначає економічний стан того чи іншого господарства, адже дає можливість вчасно розраховуватись за електроносії, сплачувати податки, проводити платежі до соціальних фондів, виплачувати заробітну плату, середній розмір якої по господарствах району на сьогодні становить 2331 гривню. Водночас, бажано б ці показники й надалі підвищувати, а також усім своєчасно і в повному обсязі розраховуватись за оренду земельних та майнових паїв.
Тільки на розрахунки по земельних паях, які виплачено вже майже у стовідсотковому обсязі, витрачено понад 32 мільйони гривень, в томучислі видано 7291 тонну пшениці, 3280 тонн ячменю, 607 тонн соняшнику, понад 100 тонн іншої продукції.
Значні кошти використовуються на зміцнення матеріальної бази, придбання паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу, добрив, а також на закладку основи під майбутній урожай, що дало змогу засіяти більше двадцяти тисяч гектарів озимих культур та провести оранку під урожай 2015 року.
За кожною великою чи малою цифрою, якою вимірюється кількість виробленої чи вирощеної продукції, криється кропітка, напружена та невтомна праця майже двотисячного загону працівників різних професій, задіяних у сільськогосподарському виробництві району, більшість яких об’єднані в трудові колективи.
Знову ж таки: найбільший і найстабільніший із них - це колектив СВК «Агрофірма «Маріампольська», який об’єднує в собі 350 працюючих, і всі вони є членами профспілки працівників агропромислового комплексу. Керує господарством Костянтин Володимирович Міщанін, а профспілку очолює голова профкому Олег Валентинович Дудук.
Це самоврядний трудовий колектив, з давніми хліборобськими традиціями, які онукам передаються від батьків та дідів, а тому в колективі сформувалися чимало сімейних династій, зокрема Залібських, Чорнєїв, Михайлевичів-Магльованих, Шульженків-Зайці, Міліоглів, Лотишів, Самодідів-Глинських-Ісаків, Федотових-Охримчуків, Міщерякових-Дерев’янків, Пашковських, Карнаухів, Тимчурів, Коротів, Панових, Гладушків-Мілінчуків, звичайно ж, уже названих Міщанінів і Дудуків та й ще, певне, багатьох неназваних, адже всіх одразу навіть важко пригадати. Колективна праця маріампольців, після сплати податкових та інших обов’язкових платежів, служить ресурсом для соціально-економічного розвитку членів трудового колективу та території, на якій вони проживають, а не спрямовується на збагачення однієї чи двох родин.
В Луганці не відчувається різниці, хто ти за посадою: інженер чи агроном, механізатор чи доярка, учитель чи лікар, бухгалтер чи пекар – усі однаково користуються всією інфраструктурою, що функціонує на території села. Та й пільговою продукцією, що виробляється структурними підрозділами господарства і отримання якої передбачене колективним договором, - всі забезпечуються по одній відомості , щоправда, з урахуванням коефіцієнта трудової участі та інших критеріїв, передбачених умовами зазначеного договору.
А завдяки цьому умови роботи у виробничих підрозділах господарства відповідають усім вимогам нормативних технологічних стандартів, а в населених пунктах протягом всього року успішно діють культурно-освітні та медичні заклади, з належним температурним режимом, жителі сіл в повному обсязі забезпечені торговельними, побутовими та транспортними послугами, а в літній період мають можливість оздоровитись на березі Чорного моря.
До категорії послуг, що їх надає господарство своїм працівникам, а також іншим жителям села – бюджетникам, задіяним в соціальній сфері, та пенсіонерам, входить також переробка пшениці на борошно, товарного зерна на дерть, насіння соняшника на олію. А ще в селі працюють пекарня, їдальня та інші об’єкти, що забезпечують товарами та послугами першої необхідності, і також, зрозуміло, за пільговими цінами. Важко взагалі назвати такий вид послуг, якими б не змогли користуватись маріампольці безпосередньо на своїй території. А тому тут і мають такі зразково-показові виробничі й соціальні результати: взірцеве село Луганка, де діє господарство високої культури землеробства, існують високі соціальні перелічені стандарти та стабільна заробітна плата, яка вдвічі перевищує рівень мінімальної. А ще місцеве господарство регулярно здійснює платежі по податках і до соціальних фондів, які майже в сотню разів більші порівняно з іншими господарствами, які «не мають», а якщо відверто – то просто не звітують про використання праці так званих найманих працівників.
Певне, коли й вести мову про реформування села, то воно повинне бути саме таким, як його бачать луганці, тобто відповідати інтересам і місцевої території, і, звичайно ж, усіх людей праці.
Багато славних працівників, трудових династій та дієздатних колективів працюють і в інших сільськогосподарських підприємствах району. Проте далеко не завжди, на жаль, вони мають такий соціальний статус, як луганчани, хоча в тій чи іншій мірі усі заслуговують на повагу.
Відтак з нагоди професійного свята президія районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу та управління агропромислового розвитку райдержадміністрації щиро дякують усім, хто з року в рік забезпечує стабільне зростання агропромислового комплексу і чиє життя безпосередньо пов’язане із сільськогосподарським виробництвом.
Шановні трудівники села! Щиросердно зичимо вам міцного здоров’я, оптимізму, плідної праці, нових трудових досягнень та їх гідної оцінки державою. Хай втілюються в життя всі ваші задуми та сподівання, бажаємо щастя і благополуччя вам і вашим родинам.
Нехай і надалі колосяться щедрими урожаями ниви, а у ваших домівках завжди пануватимуть радість і достаток. Низький уклін усім вам за вашу сумлінну працю!
Лілія Куницька, голова районної профспілкової організації представників АПК.
Людмила Маліщук, начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації.
