За мінімальної переваги з рахунком 1:0 на користь наших земляків завершився перший фінальний поєдинок Чемпіонату України серед аматорів між командами ФК «Агрофірма «П’ятихатська» та СКК «Демня», що відбувся цієї неділі на стадіоні «Інгулець» в присутності близько чотирьохсот уболівальників. СКК «Демня» виявився міцним, тактично грамотним колективом, тож логічність проходження до фіналу футболістів з Львівщини жодних питань не залишила. Перший тайм зустрічі пройшов у складній позиційній боротьбі, що велася, здебільшого, в центрі поля, втім перевагу будь-кому із суперників віддати було важко. До деякої міри наші футболісти виглядали переконливіше від опонентів в індивідуальному плані, здебільшого виграючи двоборство на окремих клаптиках футбольного поля. Водночас «Демня» своїм головним аргументом висунула більш злагоджену командну гру з перекриттям вільних зон у відборі, що дозволило досить успішно протистояти атакам нашої команди. Варто зазначити, що перший по-справжньому гострий момент біля воріт суперників наші футболісти створили лише на 39-й хвилині, коли після флангового проходу по правому краю Богдан Скоцький пішов на зближення з воротарським майданчиком, а тоді несподівано прокинув м’яча на вільну від захисників зону в п’яти-шести метрах напроти воріт. Втім, на жаль, цей простріл виявився несподіваним не лише для захисників, але і для партнерів Богдана по команді, адже ніхто з них не пішов, щоб замкнути цю передачу, тож вже за мить голкіпер ліквідував загрозу. В перерві поєдинку нам вдалося поспілкуватися з представниками нечисельної, але дуже активної групи підтримки футболістів «Демні», що приїхали на гру разом зі своєю командою. Хлопці (чи, швидше вже, - чоловіки) виявилися дуже відвертими і доброзичливими. Зізналися, що в складі «Демні» грають майже усі футболісти, які пройшли вишкіл в професійних командах, зокрема в стрийській «Скалі», дублі львівських «Карпат», а хтось (на жаль, не запам’яталося прізвище) навіть виходив на поле в іграх Української Прем’єр-ліги в складі ужгородського «Закарпаття». Втім, по перерві, після ряду замін, зроблених наставником п’ятихатців Русланом Переверзієм, ігрова ініціатива поступово перейшла до наших футболістів: атаки ставали все гострішими, захисники суперників усе частіше не встигали вибудовувати надійні захисні редути.
З’явилося відчуття, що гол ось-ось назріває. Однак, в кількох епізодах, коли, здавалося, м’ячу вже нікуди подітися, наші нападники прикро хибили з, практично, «убійних» позицій, або ж демнівчан виручав їх голкіпер. Натомість єдиний гол у фіналі було забито з позиції, в якій взяття воріт ніхто й не очікував: пробиваючи штрафний удар з лівого флангу метрів з тридцяти до воріт, десь хвилин за п’ять до кінця поєдинку, Олександр Батраченко, певне, сподівався, що передачу замкне хтось із партнерів. Саме цього, схоже, чекав і голкіпер гостей, намагаючись не дати Дмитру Хорольському замкнути цю передачу, проте не зауважив, що м’яч, пролетівши таку значну відстань, дещо змінив траєкторію польоту і опустився якраз у лівому від голкіпера куті воріт. Трибуни бурхливими емоціями зустріли успіх своїх улюбленців. Футболісти «Демні» з останніх сил кинулись відіграватися, але для цього у них вже не вистачило ні цих самих сил, ні часу. Отож перед повторним, заключним поєдинком наші гравці мають перевагу в один м’яч. Відверто кажучи – замалий гандикап, аби сподіватися на безпроблемний виїзд. Тож побажаймо футболістам «П’ятихатської» хорошої спортивної злості й налаштованості на перемогу в чужих стінах (зрештою, цього сезону їм це вдавалося не раз). І тоді успіх обов’язково має прийти. Принаймні, з огляду на об’єктивний потенціал нашої команди та на амбіційність (в доброму сенсі) її президента Олександра Поворознюка – ми дуже на це сподіваємося.
Володимир Кіфенко.
