Мабуть, неможливо знайти людину, яку не хвилювали б події на Сході України. Боляче дивитися телерепортажі про зруйновані міста і села, зламані життя людей, загиблих воїнів і мирних жителів, біженців, які змушені тікати від жахіть війни, що прийшла на їхню землю.
Після того, як Українська Армія звільнила від бандформувань терористичних організацій ЛНР і ДНР значну частину території Луганської і Донецької областей, більшість біженців намагаються повернутися додому, сподіваючись, що війна у їхні міста і села не повернеться. Ми переконані, що від сепаратистської нечисті, зрештою, буде звільнена вся Україна, зруйноване буде відбудоване, в нашій державі запанує мир і спокій. А поки що дуже приємно читати такі листи, як той, що прийшов з багатостраждального Маріуполя, який пропонуємо увазі наших читачів.
- Ми, сім’я біженців з Маріуполя (6 чоловік), що впродовж місяця проживали в селі Луганка Петрівського району, повернулися додому. Хочемо через районну газету висловити подяку жителям села, які у тяжкий час оточили нас увагою і турботою.
Велике спасибі сім’ї Міщаніних: Костянтину Володимировичу, Володимиру Миколайовичу та Марії Луківні за допомогу, доброту і увагу до нас.
Багато жителів села поставилися до нас із співчуттям. Вчитель школи Володимир Кононенко надав свій будинок і відмовився брати плату за проживання. Дякуємо йому за щедрість душі. Нам було тепло і затишно в його оселі.
Раїса Іванівна Гаркуша, Зінаїда Іванівна Залевська, Раїса Данилівна Повшик– люди, які живуть по-сусідству, оточили нас увагою, пригощали продуктами: овочами, горіхами, яйцями і навіть домашнім вином. Дякуємо їм за це.
Вдячні ми й завідуючій їдальнею Світлані Олексіївні Глинській і дівчатам, які там працюють, за смачні обіди, працівникам сільської амбулаторії за лікування нашої внучки, яка захворіла.
Ми у захваті від красивого, патріотичного села Луганка, яке потопає у квітах, з чистими вулицями і привітними, добрими людьми. Бажаємо вам, дорогі наші співгромадяни, мирного життя, благополуччя і процвітання.
Сім’я Михальчуків, м. Маріуполь.
