На 88-му році пішов з життя активний член районної організації ветеранів України, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, Старов Леонід Іларіонович.

Народився Леонід Іларіонович 19 січня 1926 року в селі Грузьке, Криворізького району, Дніпропетровської області. 

Після визволення рідного села в грудні 1944 року був призваний до лав Збройних Сил, де проходив службу до 1949 року. Трудову діяльність Леонід Іларіонович розпочав в будівельній бригаді радгоспу Маріампольській, пройшовши шлях від штукатура до майстра-прораба. Напевно, немає жодного будинку в Луганці, до тякого б не приклала своїх рук ця людина.

Батьківщина високо оцінила заслуги Леоніда Іларіоновича. За мужність та героїзм, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, він був нагороджений: орденом «За мужність ІІІ ступеня», медаллю „Захиснику Вітчизни”, медаллю Жукова та багатьма іншими медалями.   

Неодноразово відзначався грамотами та подяками районного та обласного рівнів.

В 1986 році Леонід Іларіонович пішов на заслужений відпочинок, проте продовжував працювати до 2000 року. Леонід Іларіонович був активним членом організації ветеранів. Дуже любив зустрічатись з молоддю.

До нього часто зверталися люди: одні за мудрою порадою, інші - просто поспілкуватись з приємною, щедрою на добро людиною. 

Весь цей час Леоніда Іларіоновича супроводжувала по життю дружина Ніна Іванівна, яка завжди була самим надійним його тилом.

Разом виховали трьох дітей - сина Леоніда та доньок Лідію і Аллу, які подарували їм шістьох онуків та п’ятьох правнуків.

Невблаганна хвороба зробила свою чорну справу: 14 жовтня 2014 року перестало битися серце цієї мужньої людини

Члени Петрівської районної організації ветеранів України глибоко сумують з приводу смерті Леоніда Іларіоновича.Висловлюємо щире співчуття близьким, рідним та друзям покійного. 

Світла пам’ять про Леоніда Іларіоновича назавжди збережеться в серцях всіх, хто його знав.

Царства небесного Вам, Леоніде Іларіоновичу!