25 років тому, 9 – 11 вересня 1989 року, відбувся Установчий з’їзд громадської організації, яка мала назву «Народний рух України за Перебудову». Ця подія стала знаковою не лише для України, а й для усього Радянського Союзу. 

Тепер з упевненістю можна сказати, що виникнення організації, яка згодом трансформувалася у політичну партію, стало початком кінця Радянської імперії і влади комуністів. Може виникнути запитання – чому, адже в інших республіках Союзу вже існували подібні організації, Україна стала останньою у цьому списку? Так, в усіх республіках і великих містах вже діяли утворення, які, як правило, мали назву «Народний фронт» (Білоруський, Московський, Молдавський тощо), одним з найрадикальніших був литовський «Саюдіс», який, як і Народні фронти інших республік Балтії, практично не приховував, що веде боротьбу за повну незалежність від Радянської імперії, яку в усьому світі, за влучним визначенням президента США Рональда Рейгана, вважали імперією Зла. Але тільки з виникненням НРУ перед Імперією постала загроза її розпаду, а перед комуністичними керманичами Союзу - втрати влади. Адже аналітики комуністичної партії розуміли, що організація, непідконтрольна КПРС, яка, згідно з Конституцією СРСР вважалася керівною і спрямовуючою силою, неодмінно очолить національно-визвольний рух, візьме на озброєння ідею державного суверенітету України. Відокремлення від Союзу прибалтійських республік не буде для нього катастрофою, але без України імперія існувати не зможе. Це розуміли всі її керманичі – від царів до більшовиків. Цим, до речі, пояснюється і нинішня агресія Росії проти України, бо ж Путін розуміє, що вихід нашої держави з-під впливу Кремля неминуче приведе до розвалу й самої Російської Федерації. Тому з Рухом з перших днів його існування (а точніше – навіть з самою ідеєю його створення) велася нещадна боротьба.

Рух впродовж 25-ти років пройшов кілька етапів. Це була робота по його створенню, становлення організації і кристалізація її ідейних засад, ейфорія після проголошення незалежності України, робота по утвердженню новоствореної держави. Потім був певний період розчарування, а після убивства В.Чорновола – період руїни. Всі ці етапи пройшла і Україна, тож історія Руху – це новітня історія нашої держави.

Ювілею створення НРУ був присвячений ряд заходів, які пройшли в Кіровограді і районах та містах області. В обласному центрі, зокрема, 24 вересня відбулася презентація виставки «Історія народного Руху на Кіровоградщині», розгорнутої  в обласному краєзнавчому музеї та круглий стіл «НРУ – історія, чи перспектива?», який пройшов в обласній бібліотеці ім. Чижевського.

На відкритті виставки побував голова Кіровоградської обласної ради О.Чорноіваненко. Він привітав ветеранів-рухівців, які були почесними гостями заходу, з визначним ювілеєм, відзначив, що Народний Рух дійсно розбудив народ, підняв його на боротьбу проти антинародної комуністичної влади, за незалежність України. 

-Важко переоцінити роль визначного політика В’ячеслава Чорновола, рівного В.Гавелу, Л.Валенсі. Якби його свого часу обрали президентом України, то держава пішла б зовсім іншим шляхом розвитку, ми не мали б більшості проблем, з якими зіткнулися, вже давно були б в сім’ї європейських народів, – переконаний голова обласної ради. 

Під час презентації виставки з вітальними словами, спогадами, думками про сьогодення виступили люди, які стояли біля витоків Руху в області, зокрема Ю.Матко – перший голова Кіровоградського крайового Руху і голова обласної орга-нізації спілки письменників України В.Бондар, який впродовж певного часу керував обласною організацією. Вони нагадали, що делегатами Установчого з’їзду Народного руху України за перебудову було 18 представників Кіровоградщини з рухівських осередків обласного центру, Петрового, Олександрії і Світловодська, а делегатами установчої конференції обласної організації, яка відбулася у квітні 1990 року, – 88 делегатів з більшості районів області.

У круглому столі взяли участь перші рухівці, молоді науковці-історики з вищих навчальних закладів Кіровограда, представники громадськості.

У своїх виступах вони говорили про те, що 25 років для людини – це досить великий проміжок часу, але для історії це мить. Історичний процес триває постійно, Україна невпинно йде шляхом побудови дійсно незалежної держави. Як дуже влучно сказав один з учасників дискусії, ідею незалежності овіває Божественний вітер, який не дає їй вмерти, рухає вперед. Бо ж, дійсно, впродовж віків з Україною і українством велася нещадна боротьба, але нація, яка, здавалося б, вже давно мала б зникнути, розчинитися серед чужинців, живе і бореться за своє право на існування. І неправда, що незалежність у 1991 році нам «впала з неба». Вона вистраждана усією історією нашого народу, акт її проголошення став логічним завершенням боротьби багатьох поколінь патріотів. Нині ж, у кривавій боротьбі з Московською імперією, ми її реально здобуваємо. У цій боротьбі формується українська нація, підтверджується те, що українці мають право на власну державу. 

Події останніх 25-ти років є підтвердженням того, що нація навчилася перемагати, відчула смак перемоги. Це і так звана «Революція на граніті», коли народ підтримав студентів, і «Ланцюг єднання», коли народ продемонстрував єдність, і «Помаранчевий майдан» (не зважаючи на зраду Ющенка), і, звичайно, Майдан Гідності. Зараз Україна на Сході воює фактично не з сепаратистами (донецькі і луганські покидьки та босота, з яких формувалося так зване «ополчення», вже знищені, або розбіглися), а з регулярною російською армією. Війна ця важка і кровопролитна, але Путін зламає об Україну зуби, ми неодмінно переможемо. І «співавтором» цієї перемоги буде і Народний рух України, який першим почав будити національну свідомість українців, стояв біля витоків української державності. 

Не стоїть Рух осторонь і від збройної боротьби, багато його членів сьогодні воюють в рядах Національної гвардії і добровольчих батальйонів. 

Тож можна зробити висновок, що історія створення і діяльності Руху має важливе значення і для перспективи розвитку України, в першу чергу – подальшому поширенні української національної ідеї, особливо в тих регіонах держави, де з вини місцевих керманичів – регіоналів і комуністів - велася агітаційна робота, спрямована проти України. Це і буде запорукою подальших перемог.

Анатолій РЯБОКОНЬ, делегат Першого (Установчого) з’їзду НРУ.

На знімках: О.Чорноіваненко виступає на відкритті виставки; В.Бондар – один з очільників обласної організації Руху; учасники круглого столу за роботою.