Із сесії районної ради
Такого антуражного епатажу, яким супроводжувався початок чергової сесії районної ради, що відбулася наприкінці минулого тижня, Петрівщина за усю свою історію не пам’ятає: ще на підходах до адміністративної будівлі районної ради депутатів і запрошених вразила незвичайно велика кількість правоохоронців, так само посилені наряди міліції чергували й у самій будівлі. Разом з тим на підходах до сесійної зали й у самій залі з’явилося близько десятка незнайомих осіб у військовій камуфляжній формі – без знаків розпізнавання, натомість з легким озброєнням: хтось із бойовим ножем на поясі, а хтось із пістолетом. Така загадкова таємничість військового (чи напіввійськового?) підрозділу одразу навіяла сумні спогади піврічної давності, коли так само незрозумілі «зелені чоловічки» розпочали, як згодом виявилося, хитромудру військову операцію по відторгненню від України частини її території – Кримського півострова. Відтак, що собі думали «сценаристи» даної акції, кого мали на меті «настрахати» - зараз уже можна робити різні припущення, однак ледь не одразу селищем поповзли чутки, включно з найнеймовірнішими: від версії про замінування будівлі райради невідомими зловмисниками – до спроби містечкового перевороту з наступним проголошенням чергової «народної республіки».
Дещо обнадійливо, щоправда, виглядала наявність шевронів у вигляді українського прапора на камуфляжі згаданих військовиків, однак, знаючи про підступність розпалювачів так званої «гібридної» війни, що ведеться сьогодні на Сході країни, коли неодноразово наші військові підрозділи розстрілювалися бойовиками, переодягненими у форму саме української армії, стовідсоткової впевненості, що в даному разі йдеться про щось інше, на жаль, не було. Втім уже незабаром загадкові військовики зникли так само несподівано, як і з’явилися: в якийсь момент до сесійної зали зазирнув депутат районної ради І.Великий і, подавши їм відповідний сигнал, розпорядився звільнити залу. Отож, нехай і не остаточно, але частково ситуація стала прояснятися: виходить – існує певний військовий (чи напіввійськовий?) підрозділ, з допомогою якого хтось із депутатів може демонструвати свій вплив на розвиток подій і способи тиску на владу? Щоправда, уже незабаром, в ході передсесійного спільного засідання постійних комісій, той же Іван Дмитрович пояснив, що насправді усі присутні неправильно зрозуміли ідею вказаної акції. Мовляв, бійці 17-го добровольчого батальйону територіальної оборони (І.Великий запевняє, що це були саме вони) приїхали, аби поклопотати перед районною владою про збереження адміністративного приміщення за орендарем – громадською організацією «Петрівщина», яка на сьогодні робить багато корисних акцій на підтримку вітчизняних Збройних Сил – від збору необхідного для армії обладнання та обмундирування до організації ремонту та відновлення бойової техніки. Однак чому сама процедура «клопотання» була проведена в такий дивний спосіб, чому, зрештою, ніхто з вказаних військовиків не звернувся безпосередньо до депутатів, аби, принаймні, засвідчити прозорість і зрозумілість своїх намірів? Ці та й багато інших подібних питань так і залишилися без відповіді. Натомість багатьох присутніх у сесійному залі побачене змусило відчути сум і розчарування: одних, хто був посвячений в деталі заздалегідь підготовленої акції (вочевидь, були й такі), - через те, що так і не відбулося очікуване «шоу», на яке так сильно розраховували. Переважну ж більшість - через те, що останніми місяцями ставлення до людей у військових одностроях у нас стало особливо шанобливим і зворушливим: їх сприймають сьогодні, як об’єкт національної гордості і поваги, як надію і захист усієї нашої Єдиної України. А тут ось, можливо, й самі цього не бажаючи, вони були сприйняті як об’єкт потенційної агресії, від якого довелося захищатися з допомогою працівників МВС. Хіба не ідіотизм допускати подібні речі, та ще й у такий напружений для усієї країни час? Не вистачало ще, щоб стався відкритий конфлікт між різними «силовими» структурами, що об’єктивно могло визріти в результаті непередбачуваного розвитку даної ситуації. Прикро, але не покидає відчуття, що військовиків у даному разі банально «підставили», а відтак даремно ніхто з них не зробив бодай спроби звернутися до депутатів, пояснивши свої дії, аби їх і надалі ми усі могли вважати своїми захисниками, а не просто збройним формуванням, здатним за чиєїсь примхи перетворитися в «безальтернативний засіб впливу» на кшталт сумнозвісних «тітушок». Чи за таку якість політики стояв київський Майдан? Чи й справді хтось вважає, що демократія «по-європейськи» повинна мати саме такий вигляд?
А ще засмутило, що одна волонтерська група закинула іншій, що, мовляв, її допомога армії є недостатньо значущою. Певне, це звинувачення відверто несправедливе. Погодьтеся, допомога вітчизняним Збройним Силам для кожного з нас сьогодні є справою честі і совісті, хоча, звичайно, можливості її надавати ми усі маємо різні. Недарма ж бо для більшості поняття «захист рідної землі» є значною мірою фігуральним, патетичним, тоді як хтось мусить її захищати не лише як батьківщину, а й як засіб проживання, власного добробуту і достатку. Тож і не дивно, що той, хто безпосередньо користується її плодами, має більше матеріальних можливостей, аніж, скажімо, «бюджетник», що живе виключно на зарплату. Водночас, це зовсім не означає, що хтось із цих двох апріорі є більшим патріотом чи меншим. Відтак і звинувачення, подібні озвученим, тим більше на такому представницькому зібранні, не виглядають абсолютно достойними.
Разом з тим голова районної ради Світлана Тилик наголосила на важливості і своєчасності будь-якої волонтерської допомоги, за що висловила щиру вдячність кожному, хто допомагає війську в складний період його становлення, не важливо, чи ця допомога виражена в багатотисячних фінансових перерахуваннях, чи, можливо, просто у вив’язаних теплих шкарпетках для когось із бійців.
Сам же перелік питань, винесених на розгляд черги денної сорок другої сесії шостого скликання, не був позначений якимись особливо резонансними подразненнями, тож сесія, загалом, пройшла вже спокійно і конструктивно. Передусім, депутати заслухали і взяли до відома інформацію прокурора району Віктора Апостолова та начальника РВ УМВС Євгенія Чуйка про стан законності, боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на території району за І півріччя 2014 року. Слід зазначити, що обом промовцям депутатами було висловлено побажання розібратися, зрештою, й ще з однією резонансною справою, яка тягнеться в районі вже не перший рік, і про яку вже неодноразово говорилося й на сторінках районки та на багатьох публічних зібраннях, однак жодним позитивом для потерпілих вона поки що не вирішується. Ми останній раз про неї розповідали в № 61 від 16 серпня цього року в матеріалі «Хто захистить від рогатого тероризму?» На жаль, з того часу в Богданівці мало що змінилося, тож не дивно, що сільчани вкотре же прийшли шукати захисту: цього разу в депутатів районної ради. І Віктор Сергійович, і Євгеній Володимирович пообіцяли повне сприяння в остаточному розв’язанні цієї проблеми, однак важко сказати, наскільки ефективними виявляться подальші заходи впливу на скандального жителя цього села Ю.М.Ткача, адже усе, що передбачено законодавством задля припинення подібної вакханалії (йдеться, нагадаємо, про фактично бездоглядне тримання поголів’я великої рогатої худоби в обсязі понад сім десятків голів, яка «затероризувала» богданівців) і органи нагляду, і правоохоронці вже застосували. Зрештою, депутати вирішили, як варіант, звернутися ще й до структур ветеринарної міліції, адже, можливо, ця служба має більше повноважень і практичного досвіду дій в подібних ситуаціях.
З блоком питань, пов’язаних із виконанням Програми забезпечення молоді житлом на 2014-2017 роки, внесенням змін та доповнень до районних програм розвитку житлового будівництва та забезпечення безпеки дорожнього руху виступила начальник відділу регіонального розвитку містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації Світлана Заєць. Також ряд питань, розглянутих і підтриманих цього сесійного дня депутатами, стосувався внесення змін і доповнень до різних галузевих програм, і був зумовлений вимогами Постанови № 65 Кабінету Міністрів від 1 березня цього року, спрямованої на скорочення видатків з державного та районного бюджетів. Зокрема, про характер змін по підпорядкованих галузях відзвітували завідувач сектором охорони навколишнього природного середовища Вікторія Галуган, начальник відділу культури і туризму Наталія Подкопаєва, завідувач сектором інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю райдержадміністрації Тетяна Волощенко та головний редактор КП «Редакція районної газети та радіомовлення Петрівського району» - автор цих рядків. З відповідними змінами й доповненнями до рішення районної ради від 03 лютого 2014 року № 474 «Про районний бюджет на 2014 рік» ознайомила начальник фінансового управління райдержадміністрації Галина Овдій.
Було розглянуто також ряд інших питань, зокрема пов’язаних з наданням дозволів на укладення договорів оренди, затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок, внесення змін та доповнень до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, що пропонуються на приватизацію у 2014 році тощо. Серед цих, загалом, робочих питань, слід згадати й про одне (точніше про три, адже пов’язані вони з затвердженням технічної документації одразу по трьох земельних ділянках), що відводяться в оренду громадянину Миколі Миколайовичу Копаню. Так от за ці, нібито суто технічні питання, районна рада не проголосувала. Причому зроблено це було одностайно, і зумовлено намаганням своєрідного протесту проти тієї підкресленої суб’єктивності, якою керувалися свого часу чиновники відповідного відомства, передаючи ці ділянки в оренду всупереч волі місцевої територіальної громади і законному праву попереднього орендаря (СВК «Агрофірми «Маріампольської»). Про цю оборудку, що, здавалося, мала б привернути увагу структур, обов’язком яких є боротьба з корупцією, вже неодноразово говорилося і в сесійній залі, і на сторінках районки, однак поки що якихось зрозумілих висновків з даного приводу не отримали ні мешканці Луганської територіальної громади, на території якої розташовані вказані земельні ділянки, ні наші читачі. Навряд чи й зазначене голосування здатне вплинути на реальний розподіл дивідендів від вказаної схеми. Разом з тим депутатів зрозуміти можна, адже іншого способу висловити своє ставлення до цієї оборудки, як хоча б не схвалити її голосуванням, вони, на жаль, також поки що не мають.
Наостанок перед депутатами і громадськістю виступила голова районного волонтерського руху «Допоможемо воїнам Петрівщини» А.П. Горністова, яка детально відзвітувала про розміри і характер наданої нашим бійцям допомоги.
Володимир КІФЕНКО.
На знімку: з блоком земельних питань знайомить голова постійної комісії з питань агропромислового комплексу Микола Давидовський.
