Народився Лазар Петрович Дудко  1 квітня 1924 року на Волині у багатодітній родині. Сімнадцятирічним юнаком у роки Великої Вітчизняної війни боровся із загарбниками в рядах партизанського загону Олексія Федорова. Був зв’язковим, ходив у розвідку та за провізією. Після звільнення України хлопця мобілізували, тож він з боями дійшов до Берліна та брав участь у його штурмі.  

Після війни і з дружиною Ніною Омелянівною проживали у рідному селі Залізниця, зростили шістьох дітей – трьох синів і трьох доньок. Лазар Петрович був хорошим будівельником, цим і утримував сім’ю. У 1971 році переїхав з родиною на Петрівщину, до Червонокостянтинівки, дослухавшись до порад інших переселенців, що вже проживали тут. З часом волинян тут зібралося вже більше, ніж на цілу вулицю. На новому місці Лазар Петрович продовжив працювати будівельником, адже був гарним столяром та пічником, а дружина трудилася телятницею на фермі. Дітей Лазар Петрович та Ніна Омелянівна яка, на жаль, дуже зарано пішла із життя, виховали хорошими, порядними людьми, і нині вони проживають в різних містах і селах України. В Червонокостянтинівці, поруч з татом, живуть два сини. Один з них - Петро з дружиною Любою - дбайливо доглядає літнього батька, який має в їхньому будинку окрему кімнату, де може будь-коли відпочити, послухати радіо чи подивиться телевізор. Велику родину ветерана поповнили ще 18 онуків, 23 правнуки та 4 праправнуки. На 90-річний ювілей вони зібралися майже всі, аби побажати своєму батькові та дідусеві здоров’я та довгого віку.

Сергій АНДРУСЕНКО