Близько півстоліття тому ми, хлопчаки, частенько бігали до діда Филимона Калістратовича, котрий проживав у Чечеліївці, щоб послухати його розповіді про минувшину. Від нього і дізналися, через що свого часу всіх малинівців стали називати «глечиками», а чечеліївців «штильщиками». В період громадянської війни 1918 – 21 років різні збройні загони часто навідувалися у села, аби поповнювати запаси провізії і поновити коней. Тож якось, щоб захистися від таких зазіхань на своє добро, селяни Чечеліївки примаскували на лівобережжі Інгульця борони та загородили дороги до села штилями, аби зупинити кінноту. Подейкують, що нібито навіть мали намір проголосити своє село самостійною державою. Тому до них і примчали будьоннівці, щоб покарати заколотників. На цьому підґрунті і виник військовий конфлікт, проте, звичайно, сили спротиву були нерівними. А щоб скоріше приборкати непокірних повстанців, селом пустили «червоного півня». Вкриті очеретом та соломою хати спалахували одна за одною, мов коробочки із сірниками, а найгірше, що гинули люди. Тоді малинівці, аби і їх не спіткала доля сусіднього села, вже зустріли кінноту Будьонного з хлібом-сіллю та з глечиками молока. З тих часів їх і прозвали «глечиками». 

У роки Великої Вітчизняної війни багато жителів Малинівської сільської ради боронили Батьківщину, а двоє земляків - Феодосій Щур (с. Малинівка) та Степан Булда (с. Вовчанка) - за мужність і хоробрість були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

Одного разу, перебуваючи в селі із редакційним завданням, мені пощастило поспілкуватися з онучкою того самого діда, що став прообразом колишнього старости села, відомого героя з кінострічки «Весілля в Малинівці». Його слова «І знову влада міняється» через багато років знову стали актуальними. Історія зробила новий виток, тож нині кольори влади, як і тоді, періодично змінюються, а нинішні селяни ще продовжують жити за іншою цитатою з того ж фільму: «Білі» прийдуть - грабують, «червоні» прийдуть - і теж грабують, - куди бідному селянинові податися?». Щоправда тепер грабунок відбувається більш «цивілізованими», витонченішими методами.

У молоді роки мені доводилось поєднувати заочне навчання і роботу не лише в районній газеті, а й у сільському бригадному клубі місцевого колгоспу імені Карла Маркса. Тоді у 70-80-х роках до складу господарства, після укрупнення колгоспів, входили села Водяне, частина Чечеліївки, а ще раніше - Новомиколаївка, Вовчанка та сусідня Богданівка. Двох останніх сіл вже давно не існує на карті району. А на той час у новоствореному господарстві головою став Іван Григорович Стадніченко, а секретарем парторганізації - Микола Олексійович Свищ. Колгосп не належав до числа потужних, хоча в його активі налічувалося майже 8 тисяч гектарів землі, розвивалися рослинницька і тваринницька галузі, високими темпами будувалися виробничі та соціальні об’єкти, цехи переробки сільгоспсировини. За рахунок господарства також зводилося багато житлових будинків. Саме тоді у Малинівці з’явилася вулиця Молодіжна. На території цих сіл діяли чотири сільських Будинки культури. За успішне виконання п’ятирічних планів багато працелюбів відзначалися  урядовими нагородами.

Сергій АНДРУСЕНКО

На знімках: будується тваринницька ферма; комсомольсько-молодіжний екіпаж жниварів на чолі з комбайнером Миколою Малицею (на передньому плані); фінальна сцена вистави А.Макайонка «Трибунал» (на першому плані самодіяльні актори Валентина Лабзіна та Павло Прищепа); мітинг з нагоди 1 Травня. На трибуні директор місцевої школи Олександра Фурса, парторг Микола Свищ, голова колгоспу Іван Стадніченко, головний зоотехнік Микола Садовніченко та механізатор Леонід Перчун; ветерани війни, механізатори Олександр Жаров, Давид Кущ звертаються з напутнім словом до молодих хліборобів, новобранців-братів Леоніда і Віктора Фурсів; малинівська делегація у складі Оксани Садовніченко, Володимира Будка, Леоніда Перчуна, Віри Стадніченко, Миколи Садовніченка, Дмитра Егорова та Віктора Чернашова на районному святі врожаю; на фасаді Малинівського сільського Будинку культури відкриття театрального свята «Вересневі самоцвіти» (фотосвітлини 1975-85 років)