Він був поетом. Але найважче відректися від душі.
Він був простим. І сил черпав у слові.
Він закликав, писав і говорив,
що нація, найперше, - її мова.
Він бачив те, чого ніхто не знав
Ні до його життя, ні після нього.
В страшенних муках заслання пізнав,
Яка терниста до мети дорога.
Він не бажав, як Бога, визнання,
Бо, перш за все, хотів почутим бути.
І там чекав того одного дня,
Коли б на заклик відгукнулись люди.
Він був поетом. Він для нас писав,
Замирившись із думою гіркою.
Він непоєднуване поєднав
І бути закликав собою.

Вікторія Лугіна