День Янгола підходить Кобзарю,
народ святкує: йому – двісті!
Та з гордістю несе його зорю,
що спалахнула в моршинськім обійсті.
Цей український славний корифей
прославив Україну у поемах,
писав завжди з любов’ю про людей,
а їхня воля – головніша тема.
Бо сам Тарас був родом з кріпаків,
панську «любов» пізнав  на своїй шкірі.
Пройшов солдатську муштру в москалів,
але завжди у кращу долю вірив.
Він закликав до знищення панів,
позбутися ганебного кріпацтва,
в своїх віршах висміював царів,
з любов’ю прославлявся дух козацтва.
Та щоб ожив сьогодні наш Кобзар
- побачив би ту ж бідність у народу.
Тоді, як наш, не жив російський цар,
його пани – не доростуть до наших зроду.
Я вірю, він підтримав би Майдан,
і все б зробив, як колись гайдамаки.
Він ще тоді мав особистий план,
як з супостатом треба тим балакать.
Тож актуальний й досі наш Кобзар,
читайте, перечитуйте Тараса,
й робіть отак, як козаки у старь,
тільки не гайте на розмови часу.

Володимир Паладько.