Наш край за походженням вважається козачим. Тут і до сьогодні збереглося дуже багато споминів старожилів про ті буремні козачі часи, коли на наших землях творилася історія не тільки майбутньої Петрівщини, а і України взагалі. Наше поселення виникло невдовзі після знаменитої Жовтоводської битви, яка відбулася в 1648 році. Козаки Запорізької Січі славилися не тільки звитягою, у них був потяг і до духовності. Ще задовго до козаччини Покров Матері Божої набув поширеної почесті серед народу, і тому козаки цей Оберіг Божий взяли собі в услугу, для захисту себе і своєї справи. Для цього будували каплиці і церкви та освячували їх під час цього осіннього свята – Покрова Пресвятої Богородиці. В Петровому ж, на правобережжі, було відкрито в 1770 році Свято-Покровську церкву.
Наше село інтенсивно обживалося, особливо правобережжя, де колись були густі дикі чагарники, дикорослі переліски і в цих нетрях вили кубла і нори вовки, лисиці, дикі кабани тощо. Вовків вивели в середині 50-х років ХХ століття, а з лисицями війна продовжується до цих пір. При інтенсивному заселенні нашого села виникла необхідність, в спорудженні ще двох церков, оскільки Свято-Покровська уже не вміщала всіх прихожан, що бажали побувати в церкві, долучитися до Святого Таїнства-Причастя, та і просто вилити свою душу Богу в сподіванні на допомогу.
В середині ХІХ століття було зведено, в сучасному центрі (в 3-му десятку) Вознесенську церкву – (дерев’яну) - на її місці зараз розташовані два двоповерхові будинки по вулиці Жовтневій. Від неї залишився тільки колодязь в дворі цих будинків. За розповідями, батюшка цієї церкви був майстровитий чоловік, і тому збудував поруч, через дорогу (там де зараз майстерня по ремонту автомобілів Кординського І.М.) кузню, яка приносила немалий прибуток церкві. Пізніше, на місці кузні, була хлібопекарня, далі – ковбасний цех, а тепер – автомайстерня. У 1903 році відкрила двері Миколаївська церква, яка була в 5-му десятку і, як говорять, була самою красивою церквою в Петровому. Вона була збудована з цегли. Жаль, що не збереглося її фото.
Вознесенську і Миколаївську церкви спіткала лиха доля лихоліття 30-х років ХХ століття – Вознесенську церкву спалили, а Миколаївську розібрали на будматеріали. За спогадами старожилів, з цегли, яку вилучили при розборі цієї церкви, в другій половині 30-х років ХХ століття, коли повторно, в 1934 році був створений Петрівський район, побудували приміщення райкому і райвиконкому, а потім тут розмістили управління сільського господарства. Це приміщення знаходилося нижче колишнього банку, якого теж уже немає, на перехресті вулиць Ілліча і Жовтневої. На цьому місці тепер площа перед будівлею райдержадміністрації. Будівля ця знаходилася там, де зараз стоїть районна Дошка пошани, хіба що трохи ближче до проїжджої частини вулиці Ілліча.
Також не вціліла єврейська церква (синагога), яка була розташована в районі нинішньої прокуратури, на місці колишнього пивного павільйону «Ветерок». Але ця єврейська церква не вціліла через те, що перед війною та під час війни інтенсивно вирішувалося «єврейське питання». Тому, після визволення Петрового від німецько-фашистських загарбників у синагогу уже не було кому ходити. Фото цієї синагоги теж не збереглося.
Іван СЕРДЮК.
На знімках: 180-ліття святкування Свято-Покровської церкви 4 червня 1950 р; Вознесенська церква, яка не вціліла в 30-ті роки ХХ століття.
