Не ходив би ти, синку, в солдати…
Мама: Не ходив би ти, синку, у солдати. Нащо воно тобі, га? Я ж тобі казала, краще женися. Он, Галя, гарна ж дівка!
Призовник: Не хочу на Гальці!
Мама: Ну тоді женися на Олі. Вона хазяєчка справна, швиденька та спритна. Хороша мені невісточка буде! Моторна!
Призовник: Не хочу я на Ольці, ма..
Мама: А ти дурний… Справді, дурний. А я би онуків гляділа.
Призовник: Так я хочу в армію, мам! В армію! Тобі з онуками почекати доведеться.
Мама: Ну, з Олею мені чекати на онуків не довелося б…
Призовник: Як це, мамо?
Мама: А так! У неї вже є двоє. Так що з такою родиною ти таки би вдома залишився.
Призовник: Ти тільки уяви мене солдатом! З автомата - жах! З кулемета - лусь! З гранатомета – гуп! На танку – вперррьод! Ось де життя для справжнього мужика! А вдома що? Корова мукає, коза бекає, дівки під вікном співають. Нудьжище! (Позіхає). Та ще й твої онуки перед очима гасатимуть: туди-сюди, туди-сюди…
Мама: Гаразд, гаразд, синку! Раз вирішив, то йди! Чого вже тепер! І батько твій служив, і дід, і прадід. А прапрадід, кажуть, козарлюгою був. Ось тобі торбу в дорогу зібрала: 3 пари в’язаних шкарпеток з вовни кози Маньки, 3 літри молока від корови Зорьки, 3 метри сала від свині Людки, 3 десятки яєць від курки Вальки.
Призовник: Ех, ма! Та хіба ж мене там не годуватимуть?
Мама: Припас лишнім не буде…
Призовник: З вашими харчами як розтовстію, то і в танк не влізу.
Мама: Ну, тоді в той, в літак сядеш. Льотчиком!
Призовник: Еге! Хіба з парашутом викинуть, бо й літак не схоче летіти.
Мама: Справді?!
Призовник: А ти ж як думала?
Мама: Тебе? З парашутом? (починає забирати в призовника припаси)
Призовник: Ти що надумала?
Мама: А то! Не дам тобі їжі. Ну-у, носки можеш брати.
Призовник: А чого? Відпустите в армію голодним?
Мама: Не вистачало ще, аби мого синочка та з літака, та на парашуті! А як голова закрутиться? Тоді що? Краще вже йди так. Ти ж у мене таке худюще…. То може на кухню заберуть, аби поправився. Картоплю чистити. Там хоч тих, парашутів нема. А я спокійніша буду. Парашут йому подавай… Ага… Ось краще бинт бери.
Призовник: А то ж нащо?
Мама: Та коли ж, Боже ж не дай, пальця на тій картоплі поріжеш, то забинтувати буде чим. Ой, я ще по зеленку побігла…
