Ось незабаром і День Злуки,
що в дев’ятнадцятім прийшов,
під Йордані дзвонів звуки,
до нас Соборністю зійшов.

З’єднались брати українці
в міцну, омріяну сім’ю,
радість львів’ян, киян - по вінця,
за нову республіку свою.

З’єднання йшло й в тридцять дев’ятім,
захід ввійшов в СРСР,
народ у дружбу вірив свято,
у що ми віримо й тепер.

Скільки за це лилося крові!
Кращі сини йшли із життя,
за вільну українську мову,
скільки надій на те злиття! 

На Асамблеї в дев’яностім,
народ підтримав це життям,
хоча не все було так просто,
але, не має каяття.

Хоч ще на півдні і на сході,
в провладних, агресивних сил,
на західян наклеп наводять,
в них на Росію йде посил. 

Але ж, усі ми - українці,
разом фашизм перемогли,
досягнень он - на всій сторінці,
плечем в плече життям пройшли.

Робили все для України,
як заповів колись Тарас,
закони служать для людини
і влада робить все для нас. 

То ж ми прославимо День Злуки,
згадаємо, хто це зробив,
візьмемося усі за руки,
щоб в єдність ворог клин не вбив!

Володимир ПАЛАДЬКО.