ДАІшники не лише карають, а і добром допомагають

Я хвацько вів автомашину
І раптом чую щось в ній: «трісь!»
Загальмував у ту ж хвилину
Та вийшов: і відразу скис.
Їхати далі не спроможний,
І враз згадав про доброту,
Яка, можливо, й допоможе
Мені в хвилину непросту.

Тягну мобільник свій в скорботі
І чую швидко водночас:
- Я Віктор Глущенко на дроті,
Які проблеми є у Вас?
В Петрово він глава ДАІ.
Не ділить він: чужих, своїх
Не тратить слів і не хитрує:
Як щось порушив – оштрафує.
Сказав, що сталось у дорозі,
І Вікторович зрозумів
Тому й Петро Адамич Сокол
Неначе янгол прилетів.
Й за операцію останню
Узявся вже Федосов Саня.
І я у Водяне подався,
У двір заїхав і поклявся
Співать ДАІшникам осанну
Й важливу хочу ствердить суть:
- Не всі, хто з жезлом,
Подаяння нахабно тільки з тебе жмуть
А й руку дружби подають
Вони прості - не віп-персони,
За справедливість ідуть в бій
Це говорю я – Свищ Микола
І Алла – друг надійний мій.

Від нас сердечна вдячність добрим людям - начальнику ДАІ – Віктору Вікторовичу Глущенкові, начальнику станції технічного обслуговування автомобілів – Петру Адамовичу Соколу, автослюсарю – Олександру Петровичу Федосову, які добросовісно несуть свою відповідальну службу і діють в інтересах людей.

М.О., А.О. Свищ с. Водяне

Вдячність з приводу пригоди віршованими рядками допоміг висловити шкільний друг, однокласник випуску 1954 року, поет-журналіст Григорій Витрищенко.