За радянських часів існувала така приказка: «Бідність не порок, але велике свинство». Сьогодні її вже мало хто пам’ятає, але це не означає, що в нас щось неабияк змінилося. Хоча з нагоди Міжнародного дня боротьби з бідністю Президент України Віктор Янукович виступив зі спеціальною заявою. Зокрема, в ній йшлося про те, що «рівень крайньої бідності в країні та показник її глибини є найнижчим з 2001 року, а рівень абсолютної бідності зменшився з 16,8% 2010 року до 14,6% 2011 року». При цьому Президент зазначає, що реалізація соціальних ініціатив дозволила з травня 2012 року збільшити пенсії для 12,9 мільйона українських пенсіонерів у середньому на 120 гривень, відновити виплати компенсацій вкладникам колишнього СРСР, розпочати підвищення військових пенсій. «Перші позитивні зрушення мають надихнути нас на ще потужнішу роботу, спрямовану на боротьбу з бідністю, - переконує електорат Янукович. - У першу чергу, на сьогодні важливою залишається взаємодія уряду з представниками бізнесу та широким колом громадських організацій. Упевнений, що спільними зусиллями ми забезпечимо кожному громадянинові гідний рівень життя», - обіцяє Президент.
До цієї цитати зі звернення Президента ми ще повернемося, а поки ознайомимося з тим, що говорять з приводу української бідності соціологи. До 2008 року рівень бідності в Україні знижувався, проте криза перервала цю позитивну тенденцію, й зараз Україна повернулася на рівень 2006 року, говорить старший менеджер Програми розвитку ООН Катерина Рибальченко. «Бідними вважаються ті, хто витрачає більш як 60% родинного бюджету на харчування, - зазначає експерт. - За минулий рік частка таких людей в Україні зросла до 41,5%».
«За останній рік помітно зменшився рівень бідності серед працюючих осіб - з 23,5% до 19,6%. Проте, якщо надалі цей показник не падатиме, він може виявитися критичним», - передбачає завідувачка відділу Інституту демографії та соціологічних досліджень Людмила Черенько. «Робота має страхувати від бідності й знижувати ризик до мінімуму, - вважає вона. - Якщо ми говоримо, що 20% — бідні, то це означає що стандарти оплати праці низькі і їх треба міняти». «Якщо це двоє молодих людей, і в них є дитина, то вже дві зарплати треба розділити на трьох, і тоді вони ризикують опинитися нижче межі бідності», - зазначає соціолог. Бідність серед тих, хто працює, й бідність серед дітей, як вважає Черенько, взаємопов’язані. Торік було зафіксоване падіння рівня бідності серед тих, хто працює, й це, за її словами, позитивно позначилося на дітях. «Рівень бідності в цій групі торік зменшився з 32,7% до 32%», - констатує експерт. - Проте, спостерігається погіршення ситуації в сім’ях з двома дітьми, де рівень бідності зріс з 40,7 до 42,0%».
«Поки ми не змінимо принципи розподілу, - продовжувала Черенько, - ситуація, наприклад, з відносною бідністю ніколи не зміниться. Підняли соціальні стандарти, мінімальні зарплати й пенсії —вивели, здавалося б, людей з бідності. А з відносною бідністю все набагато складніше. Я вважаю, що там, де розрив у доходах між людьми менший, менше нерівності між ними, там і прогресу в розвитку суспільства буде більше», - переконана Черенько.
Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, газета «День»
