Однією з найвизначніших пам’яток козацької доби нашого краю є могила старшини Славного Війська Запорозького Низового Сави Чалого-Самодриги 1783 року, яка знаходиться в околицях села Іскрівки Петрівського району. 

Могила цього козака знаходиться за селом на відстані восьми кілометрів від центру села, у глибокій балці, за сорок метрів від степової річки Інгульця.

Після ліквідації Запорозької Січі 1775 року частину старшини, переважно вищої, відправили у заслання, а частину отаманів царський уряд, прагнучи привернути на свій бік, прийняв на офіцерські посади до Російської Армії.

За вірну та добросовісну службу, за хоробрість та подвиги у війнах вони від царського уряду отримували землі, військові чини та тісно пов’язані з ними дворянські привілеї. Очевидно, серед цих старшин був і Сава Самодрига.

Сам пам’ятник йому є вагомою історичною довідкою - видно те, що це був багатий Запорозький старшина, який отримав офіцерський чин капітана та провадив особисте господарство у своєму хуторі на березі річки Інгульця.

В околицях цієї місцевості й до цього часу ще зберігаються згадані назви Савиного броду та сліди села Савиного - це пам’ять про Саву Самодригу.

Розповідають те, що Сава Самодрига був характерником, міг перекидатися звіром, відводити від себе смерть. Деякі називали його відьмаком, а пізніше стали називати характерником - це ж тільки у славних козаків були такі.

Від покоління до покоління передається легенда, що Сава Самодрига нібито передбачив і свою смерть. Він остерігався, проте поляки його перехитрили. Вони замаскувалися та під виглядом кущів підібралися до нього й вбили.

Розповідали й про те, що козак Сава Самодрига був великим розбійником, наховав багато золота по Україні, тільки нікому не вдавалося його дістати. Хто намагався якось віднайти козацькі скарби - той поплатився життям.

Один шукач скарбів нібито почув голос, що забороняв йому брати закляте козацьке золото, ще іншому показувалися скелети, то він помер від великого страху. Отже, можливо, й зараз десь іще лежать скарби Сави Самодриги.

А у Київському державному історичному музеї зберігається генеральна карта Катеринославського намісництва 1787 року. На ній поруч з іншими нанесені й села Аврамівка, Чечеліївка, Петрове, Савине Олександрійського повіту.

Як вважають місцеві жителі, під хрестом було поховано відомого ватажка гайдамаків 1730-х років Саву Чалого, який згодом зрадив своїх товаришів та жорстоко мстився гайдамакам. Ось за це вони й стратили його 1741 року.

Саме ж ім’я Сави Чалого, трагедія його відступництва, яка яскраво подана у думах, піснях та переказах, породили серед народу стійку легенду про те, що це є могила Сави Чалого, домовина якого загубилася у козацьких степах.

На степовій могилі стоїть масивний кам’яний хрест, колись тут було ще два хрести поруч, а потім один зник. Хтозна, можливо, й обидва козацьких ватажки Сави - Сава Чалий та Сава Самодрига там лежать, а, може, й ні.

Хрест-монумент цінний для нас як історична пам’ятка 2-ої половини ХVІІІ століття, він належить до пам’яток монументального мистецтва місцевого значення. А скільки ще залишилося невивчених пам’яток часів козацтва!

Богдан ТОБІЛЕВИЧ, Почесний літописець Українського козацтва.

На знімку: група дослідників історичної спадщини українського козацтва з Криворіжжя.