Людина, сім’я, родина, суспільство… Кожна дитина повинна мати сім’ю!

Занепад моральних цінностей, алкоголізм, аморальне життя, жалюгідне матеріальне становище спричинило ганебну ситуацію у ХХІ столітті.

Діти-сироти… Що може бути жахливішим?

Світ сповнений жорстокості, підлості, злості, а хто як не батьки застережуть, допоможуть, підтримають? Хто буде оберігати дитину, котра, сповнена віри, щирості, надії робить перші кроки по на життєвій стежині? Мама і тато – це найрідніше, що ми маємо! А як бути тим, хто ніколи не відчував батьківської любові, не знає, що таке споріднені серця.

Чоловік і жінка були створені для того, щоб зачати нове життя! Маленьке немовлятко народжене у молодій сім’ї приносить щастя та радість. Воно – плід любові обох. А ось у наш час дитина стає зайвою. Адже розпусне безтурботне життя приносить більше задоволень, ніж сімейна ідилія. Для таких батьків дитина стає тягарем, і через певний час  опиняється у дитячому будинку.

Дитя ще не розуміє, де воно, що з ним, хто його батьки. Воно здатне впустити у своє серце кожного, хто дасть любов, у чиїх очах буде ніжність, ласка і тепло.

І зовсім не має значення, хто були генетичні батьки! Батьки ті, хто виховав, хто сміявся і плакав поруч, хто давав віру в себе, ті, хто завжди залишаються у душі.

Оксана ЛІЩЕНЮК, студентка Криворізького педуніверситету.