Весною, коли після холодної і голодної зими на селян чекала найбільш виснажлива pобота: зоpати та засіяти лан, святкували Великдень - свято Воскpесіння Хpиста (Пасха). До цього дня господині печуть паски, а дівчата за допомогою фаpб та воску pозмальовують писанки, вкpиваючи звичайне куpяче яйце магічними pізнобаpвними візеpунками.
Писанки та звичайні кpашанки (pізними кольоpами пофаpбовані яйця) - є неодмінною ознакою цього свята. Великдень, немов квітка, виpостає з дохpистиянських віpувань, коли боги помиpали і воскpесали кожної поpи pоку, звідти ж іде звичай пекти паски і фаpбувати яйця.
Є кілька легенд на тему, чому Великдень називається «Великий День». Одна з них записана була колись на Слобожанщині: «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперешніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп`яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів...»
Величний, свiтлий день прийшов до нас iз Нового Завiту, а саме слово «Пасха» походить вiд назви старозаповiтного свята, яке вiдзначали iудеї в пам’ять про звiльнення вiд єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще iменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою. За бiблiйним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранцi, i це воскресiння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний вiдвалив камiнь вiд дверей Гробу Господнього. На свiтанку жiнки - мироносицi Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та Соломонiя прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тiло Iсуса, але побачили вiдвалений камiнь i порожнiй гроб, i тодi схвильованим жiнкам з’явився ангел i сповiстив про Воскресiння Господнє. На урочистому богослужiннi в цей день велично лунає: ХРИСТОС ВОСКРЕС! СМЕРТЮ СМЕРТЬ ПОДОЛАВ I СУЩИМ ВО ГРОБI ЖИВОТ ДАРУВАВ...
Всi обрядовi Великоднi страви освячували в церквi пiсля Всенощної служби, найурочистiший момент наставав опiвночi, коли священник сповiщав, що Христос Воскрес, а всi присутнi з трепетом вiдповiдали: «Воїстину Воскрес!» Пiсля служби процесiя тричi обходила навколо церкви, а потiм починали освячувати обрядовi пасхальнi страви - крашанки, ковбаси, сало, печене порося з хроном у роті, мак, ладан, гадун, пшоно, сіль, мідний хрестик і голку - i христосувати одне одного. При христосуванні зазвичай цілуються й обмінюються писанками та крашанками. Яйце, одержане при першому христосуванні, зберігається як цінність, бо за народними віруваннями «воно має велику силу».
Пiсля церковної вiдправи розходяться по домiвках i починають розговлятися. Після обіду йдуть на кладовище христосуватися з померлими й кладуть на гробки крашанки. Дiвчата вмиваються водою, в яку занурюють крашанки, щоб бути завжди рум’яними. Iснувало повiр’я, що Великодньої ночi не можна вкриватись ковдрою, бо нечиста сила присниться. Цiєї ночi молодь розводила багаття iз сухого дерева, яке було прообразом того, бiля якого грiлась варта, оберiгаючи розiп’ятого Iсуса Христа.
Потім вдома всі сідають за великий стіл і розговляються.
На Великдень, як зустрінеш якого чоловіка, хоч і незна-йомого, поклонись та привітайся. Цього дня потрібно вітатися навіть з ворогами.
